Чи є тотожними поняття термінів: «працівник» та «робітник»?

 

Ігор Шевчук, юрист

 

Нормативна база:

КЗпПУ

«Кодекс законів про працю України» від 10.12.1971;

ПКУ

«Податковий кодекс України» від 02.12.2010;

Закон України № 1045-XIV

«Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15.09.1999;

Закон України № 2694-XII

«Про охорону праці» від 14.10.1992;

Закон України № 4312-VI

«Про професійний розвиток працівників» від 12.01.2012;

Постанова КМУ № 65

«Про затвердження Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту)» від 20.01.1998;

 

         Будь-якому кадровику щодня доводиться складати та оформлювати велику кількість різноманітних наказів, а також іншої кадрової документації, що стосується осіб, які працюють на підприємстві. Практика показує, що під час оформлення таких документів поняттям «працівника» та «робітника», як правило, надається тотожний характер. Чи є таких підхід коректним з точки зору законодавства?

          Обидва поняття можна було б вважати тотожними, якби з точки зору закону до них застосовувалися одній й ті самі норми. Наприклад, відповідно до ст. 27 КЗпПУ строк випробування при прийнятті на роботу, якщо інше не встановлено законодавством України, не може перевищувати трьох місяців, а в окремих випадках, за погодженням з відповідним виборним органом первинної профспілкової організації, - шести місяців. Строк випробування при прийнятті на роботу робітників не може перевищувати одного місяця.

         Виходячи із цієї норми можна зробити висновок, що законодавство виокремлює поняття «робітника» та наділяє його відмінним від поняття «працівника» змістом.

         Для чіткішого розуміння відмінностей цих двох понять я проаналізував законодавство, що містить хоча б одне чітке визначення цих понять:

 

Норма законодавства	«Працівник»	«Робітник»
п. 14.1.195 ПКУ	Працівник - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.	-
ст. 1 Закону № 1045-XIV	Працівник - фізична особа, яка працює на підставі трудового договору на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи, яка використовує найману працю.	-
ст. 1 Закону № 2694-XII	Працівник - особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов'язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).	-
ст. 1 Закону № 4312-VI	Працівник - фізична особа, яка працює за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в установі та організації незалежно від форми власності та виду діяльності або у фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю.	-

Як бачимо, конкретного визначення поняття «робітник» у законодавстві не існує.

Слововживання у літературі[1]:

«Працівник»

«Робітник»

Працівник, -а. 1. Член якогось виробничого колективу, особа, яка бере участь у певному трудовому процесі, працює за певним фахом, у якійсь галузі народного господарства, науки, культури. Вж. зі сл.: здібний, кваліфікований, керівний, літературний, науковий, торговельний, газети (газетний), заповідника, кіно, преси, сцени (член творчого колективу театру). 2. Трудівник. Наш мужик – то неук темний, Працівник, але бідар(П.Грабовський); Не голоси чаїні – наш одностайний крик: Рівняйтеся пустині! Поборе працівник!(М.Рильський).

Робітник, -а. 1. Той, хто створює матеріальні цінності, працюючи на промисловому підприємстві; людина, що належить до робітничого класу; в давні часи – також наймит: робітники фабрик і заводів, робітники й селяни, кваліфікований робітник, робітники сцени (особи, які встановлюють і міняють декорації тощо). 2.Трудівник. Всі мали його за чесного чоловіка та доброго робітника (М.Коцюбинський); Не жрець, не вождь, а робітник – Поета справжнього імення... (М.Рильський).

         Виходячи з вищевикладеного можна зробити висновок, що кожен працівник – робітник, але не кожен робітник – працівник.

         Термін «робітник» застосовується до посад нижчої кваліфікації, й, оскільки, класифікатор професії втратив свою чинність, обирати які посади відносяться до нижчої кваліфікації – прерогатива самого роботодавця.

         Дані терміни не є тотожними.