Деякі проблеми страхового відшкодування за фізично знищений транспортний засіб.

Деякі проблеми страхового відшкодування за фізично знищений транспортний засіб.

 

Ігор Шевчук, юрист

 

Нормативна база:

1. 1.     Закон України № 85/96-ВР

«Про страхування» від 07.03.1996 у редакції від 01.01.2013;

1. 2.     Закон України № 1961-IV

«Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 у редакції від 18.11.2012;

1. 3.     Постанова КМУ № 1440

«Про затвердження Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» від 10.09.2003;

1. 4.     Наказ № 42/5/2092

Наказ Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів» від 24.11.2003 у редакції від 24.07.2009;

    

«Казка» замість вступу.

         Страхування в Україні – це такий собі темний ліс, де водяться чудовиська, які намагаються з’їсти будь-кого, хто туди зайде. Навколо лісу стоїть багато табличок з різноманітними написами на кшталт: «у нас гарантовано можна отримати смачні грибочки», або «у цьому році кільканадцять тисяч щасливчиків отримали свої грибочки» тощо. А таблички ці, до речі, встановлюються самими чудовиськами. Страшна казочка? Ось тільки ви помиляєтеся, якщо дійсно сприйняли це, як казку. Ліс – це уособлення страхового законодавства, чудовиська – це страховики, а до лісу ходять страхувальники, тобто власники транспортних засобів, що хочуть убезпечити себе від горя шляхом страхування своїх залізних коней.

         У цій статті ми приділимо увагу досить конкретній ситуації, яка полягає у відшкодуванні потерпілим завданих страховим випадком збитків, пов’язаних з фізичним знищенням транспортного засобу.

 

         Аналіз законодавства.

Відповідно до п. 30.1. ст. 30 Закону України № 1961-IV встановлено, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, та власник транспортного засобу згоден з визнанням його фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до настання дорожньо-транспортної пригоди. Нами виділено лише фразу про економічне обґрунтування, адже, по суті, технічно неможливий ремонт – це явище досить абстрактне. Відремонтувати можна все. Ось тільки питання скільки то коштуватиме.

На «жаргоні» страховиків, вибачайте за такий жорсткий соціолект, фізичне знищення транспортного засобу називають «тоталкою». Зручна диспозитивність страхового законодавства дозволяє встановлювати кожному страховику власні особливості визнання факту настання тієї згадуваної «тоталки», передбачаючи це у договорах страхування зі страхувальниками.

Практика показує, що діапазон коливань граничних сум збитків у різних страховиків коливається у межах 60-75 відсотків від вартості транспортного засобу на момент страхування. Тобто, якщо, умовно, автомобіль коштує десять тисяч гривень, то у одного страховика він буде визнаний фізично знищеним вже тоді, коли сума, необхідна для його відновлення, складатиме шість тисяч гривень, а у іншого - сім із половиною тисяч гривень відповідно. Ось тоді власники й чують фразу: «Вибачте, але ваше авто відновленню не підлягає!»

На перший погляд, це звичайна собі норма, які проблеми тут можуть виникати? – спитаєте ви. Простими словами, якщо пошкоджене авто ремонтувати дорожче, ніж купити таке саме нове, то такий ремонт економічно необґрунтований. Це логічно й зрозуміло. Тут питань немає. Вони виникають в іншому, а саме: хто і яким чином вираховуватиме те економічне обґрунтування? Ось тут розпочинається найцікавіше.

         Давайте розбиратись. Отож, спочатку слід визначитись, хто рахуватиме завдані збитки. Відповідно до ст. 25 Закону України № 85/96-ВР здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Відповідно до абзацу другого тієї ж статті, аварійні комісари - особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України. Отже, страховик сам визначає вартість завданих страхувальнику збитків.

         Таким чином, ми бачимо, що страхове законодавство робить страховику набагато вигідніші умови по відношенню до страхувальника, адже у першого «в руках» важелі, які дають можливість у ручному режимі «гратися» із сумами відшкодувань. Тому, страхувальнику необхідно забути про заклики до об’єктивності поглядів страховика та шукати найефективнішу стратегію поведінки у цій ситуації.

         Отож, ми з’ясували, хто встановлює розмір заподіяних збитків. Відкритим залишається питання, яким чином, та на підставі чого буде здійснюватись оцінка останніх.

Наказом № 42/5/2092 затверджена Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів. Методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), визначення вартості відновлювального ремонту КТЗ, а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ тощо. Йдемо у ліс далі. Наказ № 42/5/2092 містить цікавий пункт 2.1., який встановлює наступне: «Загальні визначення баз оцінки, порядку їх застосування і відповідних їм видів вартості наведені в Національному стандарті № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженому Постановою КМУ № 1440. Під базою оцінки у Національному стандарті розуміється комплекс методичних підходів, методів та оціночних процедур, що відповідають певному виду вартості майна.

Пункт 11 Національного стандарту № 1, затвердженого Постановою КМУ № 1440, регламентує, що, у разі коли у нормативно-правових актах з оцінки майна, договорі на проведення оцінки майна або ухвалі суду не зазначається вид вартості, який повинен бути визначений у результаті оцінки, визначається ринкова вартість. Таким чином, цей пункт встановлює ринкову вартість, як основний вид оцінки майна за замовчуванням.

І, все б було добре, хай собі оцінюють ринкову вартість, якби не ще один пункт того ж Національного стандарту. Автомобіль за своєю природою явище масове. Визначити його вартість можливо лише одним шляхом, - подивитись скільки коштує подібний, або аналогічний на ринку. Національний стандарт кличе це порівняльним підходом.

         Ось ми й зайшли у лісі найпотаємнішу галявину. Відповідно до п. 16 Національного стандарту № 1, затвердженого Постановою КМУ № 1440, встановлено, що визначення ринкової вартості об’єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів в оцінювача. Це дає змогу використовувати для оцінки ту інформацію, яка є потрібною у даний момент. Знову ж таки, хто у нас оцінювач? Страховик…

 

         Схеми договорів страхування.

         На ринку купівлі транспортних засобів можна виокремити дві ситуації:

1)    Авто купується у кредит, або у лізинг;

2)    Авто купується власним коштом.

Під дані дві ситуації страховики пропонують дві «класичні» схеми відшкодування. Під кредит, або лізинг клієнту пропонується договір, який передбачає, що у разі настання страхового відшкодування за фактом фізичного знищення транспортного засобу, пошкоджене авто забирає страхова компанія для подальшої самостійної реалізації залишків, при цьому розмір страхового відшкодування буде зменшено на суму франшизи[1], пропорційності зносу тощо. За таких обставин страхувальник отримає мінімум грошей та сплачуватиме недостатню суму кредиту власним коштом.

За другою схемою автомобіль залишається у страхувальника, тільки тепер вирахують ще й вартість того, що від нього залишилось. Ось тут і вмикається важливість об’єктивної оцінки майна на попередньому етапі.

Страховики, користуючись «ручними» оцінювачами, встановлюють фізичне знищення автомобіля там, де воно не потрібно, і навпаки, там, де авто відверто не підлягає відновленню, не визнають його фізично знищеним. Уся об’єктивність оцінки зводиться до економічної вигоди страховика.

Дуже багато залежить від того, що за автомобіль у страхувальника. Якщо авто дороге, або рідкісне, то за нього можна виручити багато коштів при реалізації. Тут страховика завжди цікавитиме залишення залишків у себе, а страхувальнику оцінять їх по мінімуму.

 

Не погодитись з фізичним знищенням автомобіля.

Нагадаємо, що відповідно до п. 30.1 ст. 30 Закону України № 1961-IV встановлено, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, та власник транспортного засобу згоден з визнанням його фізично знищеним. Чи можна уникнути складнощів, скориставшись даним застереженням? На нашу думку, не можна. Пунктом 30.2 ст. 30 Закону України № 1961-IV встановлено, що якщо власник транспортного засобу не згоден з визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати по евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Таким чином, ви отримаєте так звану «оцінку» ринкової вартості вашого авто на даний момент і самий мінімум відшкодувань у вигляді різниці, адже вартість залишків вашого авто буде завищена до такого рівня, що ви ніколи їх не реалізуєте за таку суму.

 

Погодитись з фізичним знищенням автомобіля.

У такому разі страховика підстрахує п. 30.3. ст. 30 Закону України № 1961-IV, який встановлює, що якщо транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам по евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Право на залишки транспортного засобу отримує страховик чи МТСБУ. У цій ситуації вартість буде максимально зменшена, стягнуто франшизу, вирахувано технічний знос тощо. В результаті знову мінімальні виплати.

 

Вибір зроблять за вас, але судова практика не дасть.

Практика каже, що не рідкими бувають випадки, коли страхувальника й не дуже запитують, чи згоден він з визнанням фізичного знищення авто, а діють за ситуацією, орієнтуючись лишень на мінімізацію виплат. Але, для прикладу, Ухвалою Верховного суду України від 15 вересня 2010 року по справі № 6-2331св10 матеріали було передано на новий розгляд до суду першої інстанції у зв’язку з тим, що страхувальник не погоджувався з фізичним знищенням транспортного засобу.

 

Висновки.

Метою даної статті було донести до страхувальників інформацію про наявність потенційних проблем з виплатами за фактом фізичного знищення авто. Проаналізувавши законодавство та декілька моделей поведінки страхувальника, ми дійшли висновку, що отримати належну суму страхового відшкодування у звичайний спосіб не вбачається можливим. Жодна з моделей поведінки страхувальника не врятує його від мінімізації страхових відшкодувань з боку страховика. Що залишається? Суд! Якщо за ходом оцінки майна ви помічаєте маніпуляції, слід негайно звернутись до іншого оцінювача, якому ви довіряєте та замовити альтернативну оцінку, аби у суді мати матеріал для побудови правової позиції.

Ось і казочці кінець, а хто слухав – молодець!