• +38 (096) 124 59 36
  • ihor.shevchuk@shevchuk-lawyers.org.ua

Додаткові гарантії на отримання страхових відшкодувань за полісами ОСЦВА: «грядут большие перемены!»



Автор: Ігор Шевчук

Видання в якому опубліковано: Газета "Бухгалтерія"

Дата підготовки матеріалу: 2013-11-07

 

Ігор ШЕВЧУК, юрист

 

Нормативна база:

Закон України №1961-IV

«Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 в редакції від 05.02.2013;

Проект Закону України №3031

«Про внесення змін до Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (щодо додаткових гарантій потерпілих внаслідок дорожньо-транспортних пригод на отримання страхового відшкодування)»

 

Народних депутатів часто дорікають тим, що вони мало працюють. Іноді (особливо перед виборами) це впливає на те, що вони (депутати) починають активізовуватись і негайно покращувати життя населенню шляхом написання та подання купи законопроектів, аби в наступному телешоу гордо заявити про кількість напрацьованих документів. Та все й було б добре, якби ще й до такого ентузіазму додати розуміння тих галузей, які врегульовуються…

Сьогодні ми говоритимемо про додаткові гарантій потерпілих внаслідок дорожньо-транспортних пригод на отримання страхового відшкодування, якими один з депутатів Верховної Ради хоче доповнити Закон України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі – Закон №1961-IV).

На сьогоднішній день страхове законодавство України побудоване таким чином, що обов’язки, по суті, мають лише страхувальники, а щодо обов’язків страховиків, то вони взагалі прописані таким чином, що їх можна тлумачити як права, а це у свою чергу сприяє зростанню кількості відмов у страхових виплатах. І це однозначно потребує змін, якісних змін. То ж наскільки якісні зміни пропонують цього разу… Ознайомившись з проектом Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (щодо додаткових гарантій потерпілих внаслідок дорожньо-транспортних пригод на отримання страхового відшкодування)» (далі - Проект) мною були помічені наступні ключові зміни:

 

Чинна норма (витяг)

Пропонується Проектом (витяг)

36.2. Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов’язаний:

у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

 

у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

 

 

 

 

 

 

 

 

36.2. Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня подання заяви про страхове відшкодування особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов’язаний:

у разі відсутності передбачених цим Законом підстав для відмови від здійснення страхового відшкодування - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

у разі наявності підстав, передбачених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

У разі прийняття страховиком рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) страховик зобов’язаний повідомити про це заявника (заявників), у строк, що не перевищує зазначений в абзаці першому цього пункту. У разі невиконання такого обов’язку, вважається, що підстави для відмови від здійснення виплати страхового відшкодування відсутні, та страховик зобов’язаний здійснити таку виплату.

 

Аби пояснити, як саме пропоновані зміни вплинуть на процес відшкодування шкоди, слід коротко на прикладі алгоритму пояснити, як саме цей процес (відшкодування шкоди) виглядає у даний момент. На даний момент процес відшкодування шкоди потерпілим має певний алгоритм дій, який полягає у наступному:

1)                 Відповідно до п.33.1.4. Закону №1961-IV водій автомобіля причетного до спричинення дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) повинен протягом трьох робочих днів письмово повідомити страховика про ДТП, а також надати відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу.

2)                 Пункт 34.1. Закону №1961-IV встановлює, що повідомлення про ДТП є підставою для виникнення у страховика обов’язку щодо здійснення розслідування по факту, у тому числі здійснення запитів щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування. Таке розслідування страховик зобов’язаний розпочати не пізніше, ніж за два дні з моменту отримання від страхувальника повідомлення про ДТП. На цьому етапі страховики отримують інформацію про адміністративний матеріал, що складений працівникам ДАІ, аби отримати попередню інформацію про те, хто саме на думку інспекторів є винуватцем у спричиненні ДТП.

3)                 Протягом десяти робочих днів з дня отримання повідомлення страховик зобов’язаний направити на місцезнаходження пошкодженого майна свого представника, як правило, таким представником є аварійний комісар, який встановлює розмір збитків та визначає причини настання страхового випадку. Обов’язок страховика щодо направлення свого представника встановлений п.34.2. Закону №1961-IV.

4)                 Відповідно до п.35.1. Закону №1961-IV страхувальник протягом тридцяти робочих днів з моменту подання повідомлення про ДТП має подати страховику заяву про страхове відшкодування.

5)                 Відбувається суд, де розглядається підготовлений працівниками ДАІ адміністративний матеріал на особу, що за їх (ДАІ) думкою є винуватцем у спричиненні ДТП, та встановлюється факт наявності, або відсутності вини такої особи.

6)                 Страховик особи, що винна у спричиненні ДТП здійснює страхове відшкодування шкоди потерпілим.

Після проходження четвертого етапу у в гру вступає п.36.2. Закону №1961-IV. Фактично дана норма відводить час для суду, аби той встановив винуватця ДТП, адже не чітке формулювання: «протягом 15 днів з дня узгодження» дає страховику часовий гандикап, який обмежуються лише дев’яноста календарними днями з моменту отримання від страхувальника заяви про страхове відшкодування, бо той самий момент узгодження відбудеться вже після того, як буде встановлено винуватця ДТП. Оскільки відповідно до п.32.2. Закону №1961-IV шкода, заподіяна забезпеченому транспортному засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду не відшкодовується, то є логічним, що право на страхове відшкодування є лише у потерпілого. Варто розуміти, що до моменту винесення рішення про притягнення до адміністративної відповідальності однієї з осіб, ми маємо лише учасників ДТП, після судового розгляду учасники ДТП будуть класифіковані як винуватець та потерпілий, або буде встановлено спільну вину обох сторін. Саме фактор наявності чи відсутності вини тієї або іншої особи, встановлюватиме, чия відповідальність настає, та чий страховик здійснюватиме страхове відшкодування.

А тепер уявімо, що буде, якщо Проект візьмуть за основу та зміни запрацюють. Запропонована редакція п.36.2. Проекту встановлює обов’язок страховика здійснити страхове відшкодування протягом п’ятнадцяти днів з моменту отримання від страхувальника відповідної заяви про страхове відшкодування, а якщо страховик протягом п’ятнадцяти днів не повідомив страхувальника про відмову у здійсненні страхового відшкодування, то вважатиметься, що такі підстави для відмови відсутні. Такі нововведення дійсно це дійсно покращують становище страхувальників, але, якщо подивитись глибше, то можемо помітити деякі складнощі. Практика показує, що для проведення судового процесу та встановлення вини одного з учасників ДТП замало часового проміжку у п’ятнадцять днів. Таким чином, Проект не враховує, що винуватець буде встановлений, але змушує страховика прийняти вмотивоване рішення у вищезгаданий строк без наявності того основного фактору, за яким такі рішення приймаються - фактор вини.

За таких умов у страховика залишається два варіанти моделі поведінки:

 

Модель перша.

Страховик виконує норму законодавства та здійснює страхове відшкодування лише на підставі двох фактів:

-          ДТП;

-          заяви страхувальника.

Таким чином, страхове відшкодування у еквіваленті розміру отриманих збитків отримуватиме кожен з учасників пригоди, адже хто саме винен - невідомо. Це безумовно гарна ідея, адже учасники ДТП будуть чекати на суд вже з отриманими грошима, що не змусить їх хвилюватись стосовно того, наскільки реально буде отримати відшкодування після того, як суд встановить винуватця. Гроші вже виплатили, залишилося лише довести свою правоту. Виглядає досить по-європейськи.

Мене хвилює лиш те, наскільки це реально. За 2012 рік в Україні сталося 196 399 ДТП. Постраждало 37 503 людини, з яких загинуло 5094. Наразі в Україні діє 163 страховика. Виходить, що на одного страховика, в середньому, припадає по 1204 випадки на рік, а це по 3,3 випадки щодня зі своїми потерпілими та пошкодженим майном, які обов’язково потрібно буде відшкодовувати протягом п’ятнадцяти днів з моменту отримання заяви від страхувальника. Я глибоко переконаний, що при бюджетуванні страхової діяльності страхова організація не планує такого фінансового навантаження. Страховики навряд зможуть виконувати таку норму законодавства з фізичної точки зору.

Я переконаний у тому, що вірогідність саме такої моделі поведінки страховика мінімальна, а з огляду на те, як вони не люблять розлучатися з грошима зараз, то навряд вони захочуть і фізично зможуть відшкодовувати шкоду усім підряд потім.

 

Модель друга.

То ж за Проектом у страховика є п’ятнадцять діб на прийняття рішення щодо того платити, чи не платити. Якщо цей строк сплине, то вважатиметься, що підстав не платити немає. Проект стимулює страховика у п’ятнадцятиденний строк придумати причини, аби не платити страхове відшкодування. Виходить так, що страховик отримує від особи, відповідальність якої застрахована заяву про страхове відшкодування, але в момент подання такої заяви страхувальник не буде, а ні винуватцем, а ні потерпілим. Відповідно до ст.32 Закону №1961-IV страховик не відшкодовує шкоду, заподіяну забезпеченому транспортному засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, а також шкоду, заподіяну життю та здоров’ю пасажирів, які знаходилися у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, та які є застрахованими. Оскільки винуватець невідомий, то страховик скоріш за все буде викручуватись та просто надаватиме відмови у здійсненні страхових виплат посилаючись на те, що у нього не буде у розпорядженні достатньої інформації стосовно винних у ДТП осіб. Принаймні, поки страхувальник буде її (відмову) оскаржувати, страховик виграє трохи часу.

За цієї ситуації радує лиш те, що у разі незаконної відмови, Проект передбачає сплату пені у розмірі одного відсотка від суми страхового відшкодування за кожен день прострочення. Теоретично, це має стимулювати страховиків до виконання своїх зобов’язань належним чином, але економічна сторона страхової діяльності навряд зможе витримати таке навантаження щодо кількості виплат, й страховикам доведеться йти на порушення, аби виграти час.

 

Замість висновку.

Вбачається, що з цих двох моделей поведінки страховик обере другу. Для всіх апріорі зрозуміло, що становище страхувальників треба збалансовувати відносно страховиків, але зміни лише локального характеру, на моє переконання, можуть нести шкоду. Наприклад, Закон №1961-IV не передбачає право на повторне подання заяви про страхове відшкодування за того випадку, де страховиком винесено рішення про відмову у виплаті, а це свідчить про те, що страхувальникам після отримання відмови доведеться оскаржувати рішення страховика про відмову у страхових виплатах вже у судовому порядку, що значно ускладнить механізм отримання страхового відшкодування, що діє за чинного законодавства.

Безумовно, що ідея, за якої постраждала сторона вже протягом п’ятнадцяти днів отримує відшкодування шкоди є досить суттєвою з точки зору забезпечення права страхувальника на страховий захист. Залишилось лиш доповнити Проект тим, як не платити ще й винуватцю, та на загальному рівні прискорити процес встановлення вини у судовому порядку.

Переглядів: 2665

Додаткові гарантії на отримання страхових відшкодувань за полісами ОСЦВА: «грядут большие перемены!»


Маєте коментар? Напишіть мені!

Вас може зацікавити:
Запитання: що є предметом договору майнового страхування: майно, чи майновий інтерес?

  Відповідь : дане запитання є досить актуальним з огляду на те, що у досить свіжій судовий практиці сталася деяка плутанина. У справі ВССУ №6-8481св13 [1] від 26.06.2013 ...
Важные аспекты страхования перевозчиков. О чем не стоит забывать?

«Чей риск, того и выгода»   Народная мудрость Правовая база: ГКУ Кодекс от 16.01.2003 № 435-IV; Закон №1961-IV «Об обязательном ...
Коментар щодо змін до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України

            Після того, як нотаріуси України отримали розширені повноваження, значимість якісного та прозорого законодавства у цій галузі значно зросла, що, у свою чер...
...