Керівнику на замітку: мінімізація видатків підприємства шляхом страхування судових витрат. Чи це реально в Україні?

Нормативна база:

Директива Ради ЄС                                                                 

Директива Ради Європейських Співтовариств «Щодо узгодження законів, підзаконних актів та адміністративних положень стосовно страхування судових витрат» від 22.06.1987 року №87/344/ЄЕС;

ГПК

Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.1991 року №798-XII;

ЦПК

Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 року №1618-IV;

ПКУ

Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI;

Закон №1629-IV

Закон України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу. Перелік актів законодавства України та acquis Європейського Союзу у пріоритетних сферах адаптації. Розділи 2 - 7» від 18.03.2004 року №1629-IV;

Закон «Про страхування»

Закон України «Про страхування» від 07.03.2006 року №85/96-ВР;

Розпорядження Держнацфінпослуг №565

Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг «Про затвердження Характеристики та класифікаційних ознак видів добровільного страхування» від 09.07.2010 року №565.

 

Хто перший приходить, тому першому і подають.

Народна мудрість.

            Вступ.

Мінімізувати видатки без завдання шкоди діяльності підприємства — задача номер один для будь-якого керівника. Тим не менше, є певна категорія витрат, які мінімізувати шляхом простої економії дуже складно, а то й практично неможливо. Мова йде про судові витрати. Під час діяльності підприємства виникає багато непорозумінь з податківцями, партнерами, контрагентами, постачальниками тощо. Нерідко справи доходять й до суду. Якщо на оплаті юридичних послуг ще можна заощадити шляхом обрання менш досвідченого адвоката або юриста, то на оплаті судового збору чи послуг експерта заощадити не вийде. Для зменшення фінансового навантаження на підприємство, п.19 ст.6 Закону «Про страхування» передбачена можливість добровільно застрахувати судові витрати. Про те, чи це працює в Україні, й поговоримо у сьогоднішній статті.

 

У теорії.

            Для початку з’ясуємо, що саме розуміється під термінами: «судові витрати» та «страхування судових витрат».

            У Господарському судочинстві згідно з ст.44 ГПК судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

             У свою чергу в Цивільному судочинстві згідно з ст.79 ЦПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких належать:

-          витрати на правову допомогу;

-          витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду;

-          витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;

-          витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи;

-          витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

Залежно від форми судочинства ті чи інші витрати можуть бути застраховані згідно з п.19 ст.6 Закону «Про страхування».

Згідно з Характеристикою та класифікаційними ознаками видів добровільного страхування, затвердженою Розпорядженням Держнацфінпослуг №565, страхування судових витрат — це вид страхування, за яким предметом договору страхування є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані зі збитками внаслідок виникнення у страхувальника або іншої особи, визначеної страхувальником у договорі страхування (вигодонабувача), судових витрат.

Даний вид страхування передбачає обов'язок страховика за встановлену договором страхування плату (страховий внесок, страховий платіж, страхову премію) здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування шляхом відшкодування страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування (вигодонабувачу), збитку, понесеного ними у зв'язку з непередбачуваними судовими витратами.

Не зайвим для керівника підприємства є інформація стосовно того, що витрати на страхову премію зі страхування судових ризиків підпадають під формулювання п.140.1.6 ПКУ: "будь-які витрати із страхування фінансових, кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із провадженням ним господарської діяльності". 

Таким чином витрати на страхування судових ризиків є витратами подвійного призначення. Збитки підприємства, під час дії договору страхування, будуть включатися до витрат у податковому періоді, в якому вони понесені, а страхові відшкодування — до доходів у періоді їх отримання.

 

 

На практиці.

Мною було проаналізовано страхові компанії, які мають ліцензію щодо надання послуг зі страхування судових витрат в Україні. У результаті виявилося, що жодна страхова компанія не має готового розробленого «страхового продукту». Тобто немає ані шаблонів договорів, ані тарифів, ані умов. Наразі галузь знаходиться у напів живому стані, адже ліцензії страховикам таки видаються, а відносини у необхідній мірі не врегульовуються. Все індивідуально у кожному випадку. На практиці це означає, що якщо у страхувальника виникне потреба у страхуванні ризиків даного типу, то він (страхувальник) потрапить до «обійм» страховика, який, користуючись відсутністю достатньої практики укладання таких договорів в Україні, а також прогалинами національного законодавства, називаючи це індивідуальним підходом, буде робити усе можливе, аби мінімізувати свої витрати у разі настання страхового випадку й при цьому отримати страхову премію. Це може проявлятись у пропонуванні незбалансованих договорів страхування, відсутності чітких визначень понять, а також самої процедури отримання страхувальником страхового відшкодування тощо. Тому страхувальнику важливо мати певний орієнтир, аби його права не були порушені.

Таким орієнтиром, на мою думку, може слугувати Директива Ради ЄС. Даний документ не є частиною національного законодавства України, але розділом 2 ч.5 Закону №1629-IV його зазначено у переліку актів Європейського Співтовариства, які підпадають під програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу. Таким чином, принципи, які визначені Директивою, у майбутньому стануть основою для врегулювання даної галузі страхування на території України. Оскільки страхування судових витрат згідно з п.19 ст.6 Закону «Про страхування» визначено як добровільний вид страхування, то сторони можуть формувати умови договору страхування виходячи з власних ініціатив та інтересів. Це дає страхувальнику можливість вимагати складання договору згідно з Європейською практикою укладання таких договорів вже зараз.

 

Європейські принципи страхування судових витрат.

Директивою Ради ЄС визначено, що система обов’язкової спеціалізації, яка на даний час застосовується однією державою-членом Європейського Співтовариства, а саме Федеративною Республікою Німеччина, запобігає більшості конфліктів, тому є необхідність поширити цю систему на територію всього Співтовариства. Таким чином за основу взята модель страхування судових витрат у Німеччині. Отож при страхуванні судових витрат в Україні можна орієнтуватись на принципи, визначені Директивою Ради ЄС, а саме:

-          у випадку страхування судових витрат має укладатись договір, не пов'язаний зі страхуванням всіх інших видів ризиків, або має виділятись окремий розділ, в якому визначаються природа судових витрат, що підлягатимуть покриттю, та, відповідно, розмір страхової премії;

-          страхувальник має бути вільним у виборі юриста чи, на свій розсуд та відповідно до положень національного законодавства, будь-якої іншої особи, яка має відповідну кваліфікацію, забезпечувати дотримання його прав у випад­ку конфлікту інтересів;

-          форма судочинства, відповідно до якої страхувальник зазнав збитку, не може обмежувати страхувальника у зверненні до послуг юриста чи іншої особи (представника), належним чином уповноваженої відповідно до національного законодавства захищати, представляти чи забезпечувати дотримання інтересів страхувальника;

-          у випадку виникнення конфлікту між страховиком та страхувальником важливим є його вирішення у найсправедливіший та найшвидший спосіб, тому у полісах/договорах страхування судових витрат має бути визначено положення щодо арбітражної процедури вирішення спору між сторонами;

Випадки, коли положення Директиви Ради ЄС не застосовуються:

-          страхування судових витрат, коли таке страхування стосується спорів чи ризиків, які випливають з використання морських суден чи мають відношення до нього;

-          діяльності страховика щодо страхування цивільної відповідальності з метою захисту чи представництва застрахованої особи у будь-якому розсліду­ванні чи процесі, якщо така ж діяльність в той же час ведеться у власних інте­ресах страховика;

-          страхування судових витрат не поширюється в "автоматиному режимі" на витрати, які понесено страхувальником за межами країни, де укладено договір страхування судових витрат. Дерективою встановлено, що держава на законодавчому рівні може вругулювати це питання індивідуально.

 

Що є страховим випадком у страхуванні судових витрат?

Згідно з ст.8 Закону «Про страхування» страховий випадок — подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Оскільки законодавство нам не дає визначення поняття страхового випадку у даній галузі страхування, це означає, що сторони мають сформувати його (поняття) безпосередньо у договорі страхування.

Вважаю, що допомогти у даній ситуації може саме визначення поняття судових витрат відповідно до ЦПК та ГПК, а також безпосередньо поняття страхування судових витрат, визначене Розпорядженням Держнацфінпослуг №565, тобто матеріальний збиток страхувальника внаслідок здійснення витрат, які відповідно до ЦПК та ГПК визначені як судові витрати.

 

 

 

 

Як визначити порядок отримання страхового відшкодування?

При укладанні договору страхування (та ще й за таких умов) дуже важливо чітко сформувати, що саме необхідно зробити страхувальнику, аби отримати страхове відшкодування.

Можна піти двома шляхами:

Перший. Взяти порядок отримання страхового відшкодування за аналогією з іншої галузі страхування й прописати її у договорі страхування судових витрат. Наприклад, порядок відшкодування шкоди за договорами КАСКО.

Другий. Розробити будь-який інший порядок дій. У такому випадку обов’язково потрібно пам’ятати про чіткі формулювання щодо повідомлення страховика про страховий випадок, заяви про отримання страхового відшкодування, строки подання таких документів, а також перелік документів, які сторони визнають як такі, що підтверджують витрати страхувальника, що спричиняє у останнього страховий випадок.

 

Висновок.

Застрахувати судові витрати підприємства в Україні — реально, але складно. Закон «Про страхування» писався «на майбутнє». Передбачена велика кількість видів страхування, які вже начебто існують, але страховики не зовсім готові надавати послуги у цих галузях. Страхування судових витрат яскравий тому приклад. Практика ще не склалась. Роз’яснень немає. Є орієнтир на європейську практику, але з 1987 року не дуже й то багато було адаптовано. Наразі клієнти страховиків, яким потрібен даний вид страхування будуть їхати по необкатаним рейкам. Але комусь таки потрібно це зробити.