Питання: між юридичною особою та фізично особою-підприємцем було укладено господарський договір. Під час виконання умов договору, фізична особа припинила свій статус підприємця та відмовилась виконувати взяті на себе зобов’язання. Чи нестиме фізична особа, яка припинила свій статус підприємця, відповідальність за взяті на себе зобов’язання у статусі підприємця? Якщо так, то до суду якої юрисдикції потрібно позиватись юридичній особі (господарський чи загальний)?

Відповідь: Відповідно до ст.51 ЦКУ до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин. Відповідно до ст.609 ЦКУ зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю. Втім, Постановою[1] Верховного Суду України встановлено наступне: «Відповідно до ст. ст. 51, 52, 598-609 ЦК України, 47-49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб’єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов’язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.».

Таким чином, припинення статусу фізичної особи-підприємця не впливає на взяті на себе зобов’язання під час, коли фізична особа мала такий статус. Фізична особа нестиме передбачену законодавством цивільно-правову відповідальність у повному обсязі. Втім, зміна статусу фізичної особи впливатиме на підвідомчість спору.

Відповідно до п.3.1. Постанови[2] Пленуму ВГСУ визначено, що для підвідомчості  господарського спору господарському суду, необхідні певні умови, зокрема, однією з таких умов є участь у спорі суб'єкта господарювання. Оскільки фізична особа припинила свій статус підприємця, то в розумінні господарського законодавства вона не є суб’єктом господарювання. Відповідно до ст.55 ГКУ суб’єктами господарювання є лише ті громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Таким чином, фізична особа, яка припинила статус підприємця, не може бути стороною у господарському процесі, оскільки ст.1 ГПК передбачає учасників господарського процесу, серед яких фізичні особи відсутні: підприємства, установи, організації, фізичні особи-підприємці.

У свою чергу, Згідно із Постановою[3] Пленуму ВССУ суди мають виходити з того, що критеріями розмежування справ цивільної юрисдикції та інших є суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, можна дійти висновку, що фізична особа, яка припинила свій статус підприємця, все одно нестиме відповідальність за взяті на себе зобов’язання у статусі підприємця, незалежно від факту припинення статусу суб’єкта господарювання.

Юридична особа може позиватись для захисту своїх прав до такої фізичної особи, яка припинила свій статус підприємця, щодо відшкодування збитків у зв’язку з невиконання взятих на себе зобов’язань у статусі фізичної особи-підприємця,  шляхом подання позову до суду загальної юрисдикції.

Нормативна база:

ЦКУ

«Цивільний кодекс України», Закон від 16.01.2003 № 435-IV;

ГКУ

«Господарський кодекс України», Закон від 16.01.2003 № 436-IV;

ГПК

«Господарський процесуальний кодекс України», Закон від 06.11.1991 № 1798-XII;

Ігор Шевчук, адвокат