Коментар щодо змін до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України

            Після того, як нотаріуси України отримали розширені повноваження, значимість якісного та прозорого законодавства у цій галузі значно зросла, що, у свою чергу, потребує постійного оновлення та модернізації нормативної бази, якою останні оперують при вчиненні нотаріальних дій. Одним із таких нормативних документів є «Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України»[1] (далі — Порядок). Цей документ важливий тим, що безпосередньо регламентує процес роботи нотаріусів в Україні.

            27 серпня Міністерством юстиції України видано Наказ №2785/5[2] (надалі — Наказ), яким внесено до вищезгаданого Порядку ряд змін, про які й далі піде мова.

            Умовно усі зміни можна розділити на дві категорії: зміни по формі, та зміни по суті. Зміни по формі, або, як їх іще можна назвати — технічні, це ті, що спрямовані на виправлення технічних та стилістичних неточностей документа та його доповнення для кращого тлумачення змісту, як то, наприклад, замість використання терміну «нерухоме майно» у п.3 Глави 7 Розділу 1 Порядку відтепер значитиметься «земельна ділянка та об’єкт нерухомого майна». Втім, у першу чергу, варто сконцентрувати увагу на тих змінах, що дійсно впливають на суть взаємовідносин між нотаріусом та його клієнтом.

            Не можна не відзначити позитивні зміни в плані спрощення бюрократичних процедур під час здійснення нотаріальних дій, так, наприклад, відтепер, якщо особа втратила, пошкодила, чи зіпсувала відповідний державний акт, чи свідоцтво про право власності на нерухомість, то відповідна нотаріальна дія, на підставі п.3 Глави 7 Розділу 1 Порядку, буде вчинятись на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яка отримуватиметься нотаріусом шляхом безпосереднього доступу до нього, без витребування у клієнта відповідних дублікатів документів про право власності.

            Позитивним, на думку автора, є й те, що п.1 Глави 13 Розділу 1 Порядку більше не регламентує випадки відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, а своїм новим формулюванням відправляє до положень законодавства України: «Нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії у випадках, передбачених Законом». По суті цим законодавством є Закон України «Про нотаріат»[3], ст.49 якого передбачає випадки відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, тобто новими змінами прибране дублювання норм законодавства, тим самим для пересічних клієнтів нотаріальних послуг спрощено орієнтування в ньому.

            Наступним нововведенням стало те, що на підставі п.п.7.6 п.7 Глави 1 Розділу 2 Порядку нотаріусів зобов’язали проставляти відповідні відмітки в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій у разі отримання останніми рішення суду про розірвання нотаріально посвідченого договору, а також проставити відповідні відмітки на примірнику такого договору, що зберігається в матеріалах нотаріальної справи, а також на усіх інших примірниках, до яких нотаріус, по можливості, має доступ. Це, у свою чергу, додасть відповідним нотаріальним реєстрам інформаційності та прозорості та покращить стійкість нинішньої системи нотаріату перед різноманітними шахрайськими схемами.

Раз ми вже заговорили про покращення рівня безпеки вчинення нотаріальних дій, варто зазначити про позитивні зрушення в плані дотримання нотаріусами прав малолітніх та неповнолітніх дітей, недієздатних чи обмежено дієздатних осіб. Це проявляється у розширені повноважень нотаріусів на перевірку наявності прав вищезазначених категорій осіб на користування відчужуваним нерухомими майном. Нова редакція п.п.1.8 п.1 Глави 2 Розділу 2 Порядку надає можливість нотаріусам витребовувати від підприємств, установ і організацій відомості та документи, необхідні для вчинення такого правочину, а також зобов’язує відчужувача майна подавати нотаріусу заяву про наявність чи відсутність прав вищезгаданої категорії осіб на користування майном, що відчужується.

            Загалом при посвідченні правочинів про відчуження та заставу майна нотаріусів зобов’язали перевіряти відсутність податкової застави. Відповідні зміни було додадано до п.п.2.1 п.2 Глави 2 Розділу 2 Порядку, що у подальшому позбавить сторони від різноманітних правових проблем.

            Зміни також не обійшли стороною таке непросте питання, як відчуження об’єктів незавершеного будівництва. Відтепер у разі продажу такого об’єкта органом приватизації нотаріусу, для посвідчення відповідного договору відчуження, можна подавати замість копії наказу органу приватизації — рішення місцевої ради про приватизацію об’єкта. Відповідні зміни було внесено до п.п.4 п.4 Глави 2 Розділу 2 Порядку. Хоч це й можна назвати технічними доповненнями, втім наявність будь-якої альтернативності в питаннях збору пакету документів для здійснення нотаріальної дії сприяє її спрощенню, що однозначно є позитивними та важливими зрушеннями у питаннях модернізації законодавства.

            Також варто звернути вашу увагу на оновлені умови засвідчення справжності підпису на документах, визначені п.п.6.1 п.6 Глави 7 Розділу 2 Порядку. Відтепер нотаріус засвідчує справжність підпису не лише в тих документах «зміст, яких не суперечить закону і які не мають характеру правочинів та не містять у собі відомостей, що порочать честь і гідність людини», а на будь-яких документах, крім тих, які відповідно до закону або за вимогою сторін підлягають нотаріальному посвідченню.

            Значно спростились питання отримання свідоцтва про право на спадщину. Наприклад, відповідно з оновленням редакції п.п. 1.3 п.1 Глави 10 Розділу 2 Порядку нотаріуси отримали можливість перевіряти факт смерті фізичної особи, а також час відкриття спадщини не лише на підставі витребуваного у спадкоємця свідоцтва про смерть, виданого органом державної реєстрації актів цивільного стану, а й за безпосереднім доступом до реєстру актів цивільного стану. У свою чергу, оновивши редакцію п.п.1.13 п.1 Глави 10 Розділу 2 Порядку з’явилась можливість підтверджувати місце відкриття спадщини не лише довідкою про реєстрацію/останнє місце проживання виконавчого органу сільської, селищної або міської ради, сільського голови, а й іншим документом, що може підтверджувати відповідний факт (копія актового запису про смерть, домова книга тощо).

            У питаннях видачі нотаріусами свідоцтв про придбання арештованого майна з прилюдних торгів (аукціонів) останніми, з оновленням редакції п.п. 3.1 п.3 Глави 12 Розділу 2 Порядку, надано повноваження видавати відповідні свідоцтва на підставі складених приватними виконавцями актів про проведені публічні торги. Це також стосується питання видачі свідоцтв про придбання нерухомого майна, що було предметом іпотеки та яке було реалізоване приватним виконавцем, про що складено відповідний акт про реалізацію предмета іпотеки, складеного приватним виконавцем (п.п.3.3. тієї ж Глави). Дані зміни назрівали вже давно, адже поняття «приватних виконавців» фігурує в українському законодавстві вже не перший місяць, а значимість та ефективність їхньої роботи набула чи не більшого від державних виконавців рівня.

            Підсумовуючи вищевикладене можна зазначити, що робота над оновленням Порядку вчинення нотаріальних дій пройшла досить успішно. Багато положень було осучаснено, зміни були орієнтовані на мінімізацію формальностей та використання паперових документів разом із збільшенням способів залучення електронних баз даних під час роботи нотаріусів, що у кінцевому результаті дасть змогу спростити та пришвидшити нотаріальні процедури. Багато уваги, на думку автора, було приділено питанням додаткових перевірок фактів та відомостей нотаріусами, що також має позитивно позначитись на якості та безпеці нотаріальних послуг.

Ігор Шевчук, адвокат