• +38 (096) 124 59 36
  • ihor.shevchuk@shevchuk-lawyers.org.ua

Відповідальність слідчих та прокурорів за тиск на суб’єктів господарювання: огляд нововведень законодавства за рік, що минає.



Автор: Ігор Шевчук, адвокат

Видання в якому опубліковано: Журнал БухгалтеріяUA №6 від 04.02.2019

Дата підготовки матеріалу: 2019-02-11

                               «Будь-яка зміна прокладає шлях іншим змінам»

Н. Макіавеллі

Нормативна база:

КК

«Кримінальний кодекс України», Закон №2341-III від 05.04.2001року;

КПК

«Кримінальний процесуальний кодекс України», Закон №4651-VI від 13.04.2012 року;

ПКУ

«Податковий кодекс України», Закон №2755-VIвід 02.12.2010 року;

Закон №2213-VIII

«Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення дотримання прав учасників кримінального провадження та інших осіб правоохоронними органами під час здійснення досудового розслідування» №2213-VIII від 16.11.2017 року;

Закон №2548-VIII

«Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення забезпечення дотримання прав учасників кримінального провадження та інших осіб правоохоронними органами під час здійснення досудового розслідування» №2548-VIII від 18.09.2018 року.

 

 

Вступ.

            Відповідно до ч.1 ст.214 КПК слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Таке «широке» формулювання вищенаведеної норми КПК дозволяє слідчим органам відкрити кримінальне провадження щодо суб’єкта господарювання мало не зі слів прибиральниці, яка працює в тих же органах слідства та нещодавно у коридорі казала, що племінник її сусіда по гаражу знає, що ТОВ «Ромашка 777» не платить податки. Звісно, що дана норма Закону створена для підвищення ефективності слідчих органів, втім, зворотною стороною медалі є породження відповідних ситуацій для тиску на підприємництво з метою отримання незаконної вигоди, або з інших мотивів. Втім, на радість українському бізнесу, останнім часом спостерігається позитивна динаміка активності законодавця, який шляхом прийняття відповідних законів намагається збалансувати наявність широкого кола повноважень правоохоронців із необхідністю адекватного та справедливого застосування цих повноважень. У цій статті оглянемо останні зміни до законодавства, голослівно назвавши їх новелами.

 

            Початок позитивних змін.

            За останній рік було прийнято два законодавчих акти, які суттєво вплинули на діяльність слідчих та правоохоронних органів, ставши певним запобіжником від свавілля щодо їх діяльності по відношенню до суб’єктів господарювання.

            Процесу початку «протверезіння» правоохоронних органів від безмежної влади було дано старт прийняттям наприкінці 2017 року Закону №2213-VIII, яким було внесено ряд змін до КК та КПК, про які поговоримо далі.

            Розголошення відомостей.

            Нагадаємо, що цим Законом, наприклад, ст.387 КК, яка стосується відповідальності за розголошення даних оперативно-розшукової діяльності та досудового розслідування, застосовано до суддей, прокурорів, слідчих, працівників оперативно-розшукового органу (незалежно від того, чи приймали ці особа безпосередню участь в оперативно-розшуковій діяльності чи досудовому розслідуванні) на тих самих підставах, що й до осіб, попереджених в установленому законом порядку про обов'язок не розголошувати такі дані. До того відповідальність вищенаведеного переліку осіб наставала виключно у випадку, якщо розголошені дані ганьбили людину, або принижували її честь та гідність. Більше того, норму КК доповнено тим, що відповідний дозвіл на розголошення інформації повинен бути виключно у письмовій формі.

            Фіксація процесу.

            Не менш важливим нововведенням став обов’язок правоохоронців здійснювати повне фіксування процесуальних дій за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів. До того ч.5 ст.27 КПК встановлювала обов’язок повного фіксування лише судового засідання під час судового розгляду. Такі зміни позитивно відобразились і на порядку фіксування кримінального провадження під час обшуків, адже потягли за собою необхідність внесення змін до ст.104 КПК, яка стосується процедури оформлення протоколу під час проведення даної слідчої дії. Так, частина друга вищезгаданої статті КПК була доповнена третім абзацом, який регламентує, що запис, здійснений за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів під час проведення слідчим, прокурором обшуку, є невід'ємним додатком до протоколу. Дії та обставини проведення обшуку, не зафіксовані у записі, не можуть бути внесені до протоколу обшуку та використані як доказ у кримінальному провадженні. Також ч.1 ст.107 КПК було доповнено вимогою за замовчуванням фіксувати виконання ухвали слідчого судді, суду про проведення обшуку, а також встановлено, що стороні захисту надається безперешкодне право самостійно здійснювати фіксування проведення даної слідчої дії. Торкнулися зміни й діяльності слідчих суддей, які, у відповідності до оновленої ч.4 вищенаведеної статті КК, повинні здійснювати фіксацію розгляду усіх питань, окрім тих, що стосуються проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

            Допустимість доказів.

            Особливу увагу варто приділити покращенням ст.87 КПК, яку було доповнено пунктами 3 та 4, які встановлюють факт недопустимості доказів, якщо під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи у зв’язку з недопущенням адвоката до цієї слідчої (розшукової) дії. Факт недопущення до участі в обшуку адвокат зобов’язаний довести в суді під час судового провадження. Також недопустимими будуть і ті докази, які зібрано під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, якщо така ухвала винесена слідчим суддею без проведення повної технічної фіксації засідання.

            Тимчасове вилучення майна.

            Наступні зміни, мабуть, оцінили в одному відомому Інтернет-магазині, який страждав від свавілля правоохоронців, які вилучали апаратуру, необхідну для діяльності магазина, тим самим блокувавши його роботу. Так доповненням ч.2 ст.168 КПК було встановлено заборону на тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту. У якості компромісного варіанту для компенсації обмеження прав слідчих органів було регламентовано, що у разі необхідності слідчий чи прокурор здійснює копіювання[1] інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, телекомунікаційних системах, інформаційно-телекомунікаційних системах, їх невід'ємних частинах.

            Допуск захисника на обшук.

Частину 3 ст.236 КПК було доповнено обов’язком слідчого, або прокурора допустити адвоката або представника до обшуку на будь-якому етапі його проведення для надання правової допомоги його учасникам. То ж тепер відмовка про заповнення протоколу до початку обшуку більше не працює.

Закриття кримінального провадження.

            Торкнулися зміни ст.284 КПК, що стосується питання закриття кримінального провадження та провадження щодо юридичної особи. Частину 1 вищенаведеної статті було доповнено окремим пунктом, що ввів додаткові підстави для закриття кримінального провадження, за умови, коли існує нескасована постанова слідчого, прокурора про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 9 цієї ж частини ст.284 КПК, у кримінальному провадженні щодо того самого діяння, що розслідувалося з дотриманням вимог щодо підслідності. Особливу увагу суб’єктам господарювання варто звернути на те, що ч.9 ст.284 КПК стосується податкових зобов’язань особи, яка вчинила дії, передбачені ст. 212 КК, та щодо яких досягнутий податковий компроміс відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідних положень» ПКУ.

            Недотримання розумних строків

            Варто звернути увагу на те, що було розширено суб’єктивний склад скаржників, що можуть оскаржувати недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування. Відповідними змінами до ст.308 КПК, окрім звичних нам підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, було додано формулювання: «інші особи, права чи законні інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування». Дане формулювання також вперше впроваджено Законом №2213-VIII, яким було доповнено ст.3 КПК й у вигляді термінології, що застосовується у КК було додано п.161 вищезгаданої статті, яким пояснюється, що «інша особа, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування», - особа, стосовно якої (в тому числі щодо її майна) здійснюються процесуальні дії, визначені цим КПК.

 

            Покращення життя вже сьогодні.

            Під кінець року законодавець продовжив радувати правозахисників, прийнявши новий Закон №2548-VIII, який 4 листопада 2018 року набув законної сили. Деякі експерти та правознавці називають цей Закон другою частиною Закону №2213-VIII, його продовженням, маючи на увазі, що положення Закону №2548-VIII мали бути включені ще до свого «попередника», втім, з невідомих причин, законодавець вводить ці покращення лише наприкінці року. Але й на тому дякуємо. Що цей Закон має на своїй меті? Які нові «інструменти» подарує правозахисникам? Давайте розбиратись.

             Матеріальна відповідальність слідчих та прокурорів.

            Ну нарешті. Знаєте, коли на підприємство приходять податківці і виписують якийсь величезний штраф, кожному підприємцю у той момент хочеться, аби, у разі, якщо цей штраф хоч на копійку не відповідає закону, то щоб обов’язок його сплати переходив до особи, яка той штраф виписала. Тоді б гарантовано такі податківці зважували на законність своїх донарахувань, перед тим, як їх виписувати. Повертаючись до кримінального процесу, де ціна питання набагато більша, ніж якийсь там штраф, хотілося б, аби дії та рішення правоохоронних органів були об’єктивними та виваженими. Ніщо так не дисциплінує людини, як матеріальна відповідальність. Мабуть таким принципом керувався законодавець, приймаючи зміни до ст.130 КПК , доповнивши її частиною другою такого змісту: «Держава, відшкодувавши шкоду, завдану слідчим, прокурором, застосовує право зворотної вимоги до цих осіб у разі встановлення в їхніх діях складу кримінального правопорушення за обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили, або дисциплінарного проступку незалежно від спливу строків застосування та дії дисциплінарного стягнення.». Цілком зрозумілі нові питання, що виникають разом із прийняттям даних змін до законодавства. Абсолютно зрозумілим є той факт, що притягти слідчого, чи прокурора до дисциплінарної відповідальності, вже не кажучи про кримінальну, є надскладним завданням. Втім, дані нововведення потрібно розглядати в контексті того, що раніше був нуль, а стала одиниця. Раніше про відповідальність навіть не йшлося, а тепер є ціла частина статті КПК, а питання порядку застосування, це підстава для інших змін у законодавстві. Вам як мед, то й ложкою.

 

Право клопотати про закриття провадження.

            Статтю 284 КПК, над якою працювали, приймаючи Закон №2213-VIII, знову відредагували, додавши абзац про те, що учасники кримінального провадження мають право заявляти клопотання слідчому, прокурору про закриття кримінального провадження за наявності передбачених цим пунктом підстав.

            Також у ст.284 КПК, з’явилася нова частина, що отримала порядковий номер дев’ять, якою встановлено, що якщо закінчилися строки досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня повідомлення особі про підозру, встановлені ч.1 ст.219 КПК, слідчий суддя може винести ухвалу про закриття кримінального провадження за клопотанням іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника.

            Право на оскарження та апеляцію.

            Увівши в дію таку кількість поправок до ст.284 КПК, законодавцю довелося модернізувати КПК й в частині, що стосується оскарження дій та бездіяльності правоохоронців. Як наслідок, серед переліку рішень, дій чи видів бездіяльностей слідчих або прокурорів, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, передбаченого ч.1 ст.303 КПК, з’явився пункт 11, що стосується відмови слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 91 ч.1 ст.284 КПК, поданого стороною захисту, а також іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, її представником. Для підвищення якості розгляду вищезгаданих клопотань, до ч.3 ст.307 КПК, внесено зміни, які надають право на оскарження рішення слідчого судді у справах про розгляд скарг на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених пунктом 91 ч.1 ст.284 КПК. У зв’язку з цим здійснено технічні правки ст.309 КПК, якими зазначена можливість оскарження відповідних Ухвал слідчого судді, що стосуються вищезгаданих скарг.

            До речі, повертаючись до правок ст.309 КПК, не можна не відмітити таку позитивну для правозахисників зміну, як можливість оскарження в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про продовження відсторонення від посади, що частенько використовується правоохоронцями не як вид заходів забезпечення кримінального провадження, а як банальний важіль тиску на особу.

 

Висновок. Загалом 2018 рік подарував нам багато позитивних зрушень у галузі кримінального права та його законодавства. Мені, як адвокату, не може не подобатись той факт, що ми поступово реалізуємо постулат про те, що краще відпустити сто винних, ніж ув’язнити одного невинного. Вважаю, що всі зрушення в частині захисту прав людини, а також захисту від незаконного кримінального переслідування, наближають нас до європейських цінностей, принципів та стандартів. Втім, засмучує те, що, наприклад, проект Закону №2548-VIII мав на меті внести зміни не тільки до кримінального, а й до цивільного законодавства. Втім, від таких кардинальних змін, з невідомих причин, було вирішено відмовитись. Будемо сподіватися на те, що причиною стало бажання законодавця максимально доопрацювати положення цивільного законодавства, а не якісь інші мотиви щодо зменшення обертів реформ законодавства в частині зменшення об’єму повноважень правоохоронців.



[1] Копіювання здійснюється із залученням спеціаліста.

Переглядів: 1981

Відповідальність слідчих та прокурорів за тиск на суб’єктів господарювання: огляд нововведень законодавства за рік, що минає.


Маєте коментар? Напишіть мені!

Вас може зацікавити:
Реєстрація транспортних засобів юридичних осіб.

Реєстрація транспортних засобів юридичних осіб. Ігор Шевчук, юрист Нормативна база: 1.     ПКУ Податковий Кодекс України № 2755- IV в ід 02.12.2010...
Керівнику на замітку: проблеми «українського» полісу ОСЦВА в окупованому Криму

Нормативна база: Закон «Про страхування» Закон України «Про страхування» №85/96-ВР від 07.03.1996 року в редакції від 04.07.2014 року; Закон «Про...
...