• +38 (096) 124 59 36
  • ihor.shevchuk@shevchuk-lawyers.org.ua

Про деякі аспекти відповідальності водія підприємства за шкоду перед третіми особами.



Автор: Ігор Шевчук

Видання в якому опубліковано: Газета "Бухгалтерія"

Дата підготовки матеріалу: 2013-11-07

 

Ігор ШЕВЧУК, юрист

 

Нормативна база:

ЦКУ

«Цивільний кодекс України» від 16.01.2003 №435-IV;

Закон №85/96-ВР

Закон України «Про страхування» від 07.03.1996 №85/96-ВР;

Закон №1961-IV

Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 №1961-IV;

 

Перш ніж знімати із себе відповідальність, знайдіть, на кого її перекласти.

Анатолій Рас 

 

Що у першу чергу цікавить керівника юридичної особи при прийняті на роботу водія? Мені здається, аби той використовував транспорт підприємства дуже обережно, виконував свої трудові обов’язки ефективно та не завдавав зайвих збитків. Як же ж мотивувати водія до такої поведінки? – запитаєте Ви. По-перше, це створити умови для того, аби водій полюбив те, що він робить, а, по-друге, це допомогти водію відчути те, що за все, що він робить – несе особисту відповідальність. Із любов’ю розбирайтеся самі, а з відповідальністю я Вам трішки допоможу. У цій статті ми розглянемо декілька найцікавіших запитань, які виникають щодо відповідальності водія перед третіми особами.

 

Водій перебуває у трудових відносинах з юридичною особою. Автомобіль належить юридичній особі. Чи несе водій матеріальну відповідальність за шкоду, завдану третім особам?

            За даних обставин у разі спричинення водієм дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) та встановлення факту його вини, хибним буде покладати відшкодування усіх завданих збитків на водія, як винуватця ДТП з наступних причин. Відповідно до ст.1187 ЦКУ діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів є джерелом підвищеної небезпеки. Виходячи з цієї норми керівники підприємств застосовують до водіїв ч.2 цієї ж статті, яка встановлює, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Таким чином, норма визначає, що відшкодовувати збитки має володілець транспортного засобу, який спричинив ДТП.

Такий висновок є вірним, але не за умов, що характерні нашій ситуації. Відповідно до п.4 Постанови №6[1] встановлено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснює експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо). 

Таким чином, у разі завдання шкоди водієм юридичної особи на автомобілі, що цій юридичній особі належить, шкода третім особам відшкодовуватиметься саме юридичною особою.

 

Якщо транспорт належить юридичній особі не на підставі права власності, а, скажімо, на підставі оренди або лізингу, чи позбавляє це від відповідальності юридичну особу за шкоду, завдану водієм, що перебуває у трудових відносинах?

Зверніть увагу на те, що роз’яснення у частині: «в силу трудових відносин з володільцем (не плутайте з власником!) цього джерела» допускає, що транспортний засіб може належати юридичній особі не тільки на підставі права власності, а це, у свою чергу, свідчить про те, що факт оренди/лізингу автомобіля юридичною особою не позбавляє її від відповідальності за шкоду, спричинену водієм цієї юридичної особи внаслідок ДТП.

 

Водій перебуває у цивільно-правових відносинах з юридичною особою. Автомобіль належить юридичні особі. Чи несе водій матеріальну відповідальність за шкоду, завдану третім особам?

Відсутність факту трудових відносин між водієм і юридичною особою виключає можливість застосування п.4 Постанови №6, адже згадане роз’яснення чітко вказує на фактор трудових відносин: «яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин».

У такому разі застосуванню підлягає ч.2 ст.1187 ЦКУ й особа, що управляла транспортним засобом, нестиме матеріальну відповідальність.

Звичайно, що ситуація може змінитись, якщо цивільно-правовий договір буде визнано трудовим у судовому порядку.

 

Чи може юридична особа, що є власником автомобіля стягнути зі свого водія, який знаходиться у трудових відносинах витрати за транспортування пошкодженого ним транспортного засобу третьої особи та зберігання його на платній стоянці?

Відповідно до ч.9 ст.7 Закону №85/96-ВР страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів віднесено до обов’язкових видів страхування. Таким чином, власник – юридична особа має забезпечити свою відповідальність полісом обов’язкової цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - ОСЦВП). Відповідно до ст.29 Закону №1961-IV у зв’язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов’язані з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Таким чином, за наявності полісу ОСЦВП такі збитки відшкодовуватиме страховик, а якщо юридична особа, наприклад, цей поліс не придбала, то такі витрати перед третіми особами має нести саме юридична особа – власник транспортного засобу, як одну зі складових частин витрат на відшкодування завданого збитку.

Відповідно до ч.1 ст.1191 ЦКУ особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, юридична особа може стягувати зі свого водія витрати за транспортування пошкодженого ним транспортного засобу третьої особи та зберігання його на платній стоянці у порядку регресу шляхом подання відповідного позову до суду.

 

Чи може підприємство, установа, організація компенсувати витрати на відшкодуванні шкоди третім особам, шляхом стягування з водія, що перебуває у трудових відносинах, грошових коштів на підставі договору про повну матеріальну відповідальність?

Ні, не може, адже, по-перше, типова форма договору про повну матеріальну відповідальність не передбачає відшкодування збитків третім особам, а по-друге, теперішня практика укладання таких договорів з водіями, аби ті більше переймалися обережністю за кермом взагалі є неправомірною. Постановою №447/24[2] визначений вичерпний перелік посад щодо яких є можливість укладання договорів про повну матеріальну відповідальність. Водіїв серед цього переліку немає.

 

Якщо до юридичної особи пред’явлено позов третьою особою про відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди, що завдана водієм юридичної особи (який знаходиться у трудових відносинах) у наслідок ДТП, чи можна покласти відшкодування моральної шкоди на водія?

Якщо водій юридичної особи у наслідок скоєння ДТП завдав потерпілій особі ушкодження здоров’я, а та у свою чергу вимагає відшкодування моральної шкоди, то таку відповідальність нестиме юридична особа – власник автомобіля на підставі полісу ОСЦВП у відповідності до ст.261 Закону №1961-IV. Моральна шкода у такому разі відшкодовується у розмірі п’яти відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров’ю.

 

Як законно покласти відповідальність на водія за шкоду, завдану третім особам, що перебуває у трудових відносинах з юридичною особою?

У будь якому випадку водій не буде відшкодовувати шкоду третім особам безпосередньо, оскільки він не є володільцем транспортного засобу. Але той факт, що водій не несе відповідальності перед третіми особами не свідчить про те, що він не може нести її перед юридичною особою. Таким чином, юридичні особі, аби законно покласти відповідальність на водія слід фіксувати факт його вини (рішення суду), самостійно компенсувати шкоду третім особам, а потім стягувати витрати з водія у порядку ч.1 ст.1191 ЦКУ шляхом подання позову до суду на підставі регресної вимоги.

 

Чи можна шляхом переведення водія на іншу посаду вирішити проблему його відповідальності перед третіми особами?

Виходячи із вищезазначеного можна зробити висновок, що покласти відповідальність на особу, яка керує транспортом підприємства можна, для цього слід прибравши один з двох факторів:

1)      поїздки для виконання трудових обов’язків;

2)      належність автомобіля юридичній особі.

Оскільки усувати другий фактор не досить доцільно, слід виходити з першого. Звільняти водія не обов’язково, достатньо буде перевести його на іншу посаду та надати йому статус користувача (володільця) транспортного засобу. Поширеною практикою для реалізації такого підходу є укладання з водієм (тепер вже умовно колишнім, адже будемо вважати, що його переведено на іншу посаду) договору позички. Відповідно до ст.827 ЦКУ суттю договору позички є безоплатна передача речі для користування протягом встановленого строку.

            Завершальним етапом надання статусу користувача «водію» буде отримання ним тимчасового реєстраційного талону. Так, п.16 Порядку[3] встановлено, що за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, підрозділ Державтоінспекції видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

За даної ситуації для юридичної особи існує деяка складність. Справа в тому, що ініціатива власника транспортного засобу про видачу тимчасового реєстраційного талону користувачу може відбуватись лише тоді, коли таким власником є фізична особа. У нашому випадку такий талон можна буде отримати лише тоді, коли сам користувач забажає його мати.

            Підводячи підсумок, можна сказати, що для того, аби покладати на водія підприємства, установи, організації відповідальність за скоєні ним у майбутньому ДТП, як мінімум, юридичній особі треба зробити так, аби сам водій того забажав.

 



[1] Постанова Пленуму Верховного суду України від 27.03.92 р. №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»; 

[2] Постанова Держкомпраці СРСР від 28.12.1977 № 447/24 «Про затвердження переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, а також типового договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність»;

[3] «Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів» затверджений Постановою КМУ від 07.09.1998 №1388.

Переглядів: 23583

Про деякі аспекти відповідальності водія підприємства за шкоду перед третіми особами.


Маєте коментар? Напишіть мені!

Вас може зацікавити:
Правовий статус копірайту в Україні: як захистити веб-сайт.

Ігор Шевчук , адвокат                              &...
Страхування: що потрібно знати, аби обіцянки не стали цяцянками

Страхування: що потрібно знати, аби обіцянки не стали цяцянками Ігор Шевчук, юрист Нормативна база: 1.     Закон України № 1961-IV від 01.07.2004 ...
Водійські посвідчення. Чи потрібно їх замінювати на нові?

Нормативна база: 1) Конвенція про дорожній рух. ООН вiд 08.11.1968 Нещодавня заява міністра внутрішніх справ України Анатолія Могильова з приводу впровадження водійських посвідчень нового з...
...