Що страхуємо, майно чи майновий інтерес? Або як не помилитись з предметом та об’єктом при укладанні договору майнового страхування автомобіля.

Ігор ШЕВЧУК, юрист

 

Нормативна база:

Закон №85/96-ВР

«Про страхування» від 07.03.1996 у редакції від 17.05.2013;

 

«Є два важелі, якими можна рухати людей, — страх і особистий інтерес»
                                                                   Наполеон

 

         Будь-які наші дії вчиняються відповідно до певної мети цих дій, яку ми (мету) собі поставили. Є й виключення. Деякі люди живуть не маючи мети. На таких кажуть: «той, хто не знає, чого хоче». Вчиняти дії, що не забезпеченні метою, це робити «дурну» роботу, адже дії, що вчиняються без мети, приводять до того, що ми не отримуємо результатів цих дій. А робити й не отримувати результату – все одно, що дарма гаяти час. Уявіть собі ситуацію, за якої ви прийшли до залізничних кас, відстояли чергу за білетами, а коли у віконці вас запитали кінцеву зупинку, ви мовчите, адже ще не сформували мету своєї поїздки. Дивна та неприємна ситуація, чи не так?

         Будь-який чинний договір страхування також має правову мету. Вона є суттю предмету договору. З цього випливає, що те, заради чого укладається договір, називається предметом.

Уявімо іншу ситуацію. У залізничних касах ви відповіли, що хочете придбати білет до Херсону. Але хтось у черзі вам підказав, що краще придбати проїзний квиток у Київському Метро, адже він дешевший і також надає право проїзду до Херсону. У потяг за проїзним квитком Метро вас звичайно ж ніхто не пустить. Договір слід спрямувати на настання тих наслідків, настання яких ви дійсно прагнете. З цього випливає, що те, на що спрямовується дія договору, називається об’єктом.

Неправильно сформувавши ці два важливих поняття, ви зможете потрапити у ситуацію, схожу із залізничними касами, але у страхуванні ще й обтяжену певними правовими наслідками у вигляді невідшкодованих збитків.

         А наплутати вам допоможе ніщо інше, як страхове законодавство України, яке саме вже давно заплуталось. Відповідно до ст.1 Закону №85/96-ВР страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

У справі ВССУ №6-8481св13[1] від 26.06.2013 (досить «свіжа» практика!) колегія суддів судової палати у цивільних справах дійшла висновку, що: «Згідно зі ст.4 Закону №85/96-ВР  майновий інтерес, що пов'язаний з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування), є об’єктом страхування». Дивно, що стаття, на яку вони посилаються встановлює, що: «Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування)». «Об’єкт» тут ні до чого.

         Аналізуючи вищевикладене можна дійти висновку, що судді свідомо, чи не свідомо ототожнюють поняття об’єкта страхування з поняттям майнового інтересу.

         Слід розуміти, що за добровільного майнового страхування люди приходять не за бездумним виконанням норм законодавства як це, зазвичай, відбувається у обов’язковому страхуванні (наприклад, придбання полісу «автоцивілки»), вони шукають спокій у вигляді мінімізації збитків від пошкодження чи втрати свого майна. Вони мають так званий страховий інтерес, який породжує у страхувальника інтерес економічний.

За відсутності вірогідності настання ризику завдання шкоди майну, що належить страхувальнику не виникало б економічного інтересу страхувальника у страховому захисті такого майна.

         Як би нам не хотілось застрахувати Оперний театр від пошкоджень, спричинених землетрусом, чи «ЦУМ» від виверження вулкану, ми не зможемо це зробити, адже не матимемо зв’язку з даним майном у вигляді майнового інтересу, якщо вищезгадана нерухомість не є об’єктом нашого права власності, або оренди. У свою чергу, без майна, що знаходиться у володіння, користуванні, або розпорядженні не може виникати й страховий майновий інтерес. Тобто, особа, що не має страхового майнового інтересу, не буде звертатись до страховика щодо страхування такого майна, бо у тому відсутній здоровий глузд.

         Тут починає «вимальовуватись» й певна логіка авторів Закону №85/96-ВР, що використовували поняття «майно» при наведені видів добровільного майнового страхування. Це викликано тим, що захист майнових інтересів за таких умов тісно пов’язаний безпосередньо з видом майна й не більше.

         Згадайте мету, про яку ми говорили на початку статті. При здійсненні майнового страхування особа ставить за мету не майно, а спокій за можливість його ремонту/компенсації збитків – свій майновий інтерес. А це і є тим фактором, заради чого й укладається договір майнового страхування.

         Аналізуючи вищевикладене, можна дійти висновку, що поняття об’єкту страхування та поняття майнового інтересу не є тотожними! При укладанні договорів майнового страхування слід розмежовувати поняття «предмет» та «об’єкт». За даного різновиду страхування предметом завжди виступатиме майновий інтерес, а об’єктом – майно. І ніяк не навпаки. Хоча це лише моя думка.

         Трішки старіша практика[2] свідчить на мою користь та встановлює наступне: «28 березня 2011 року ПАТ «АСК «Омега» та особа №4 уклали договір добровільного страхування транспортного засобу, предметом якого майнові інтереси страхувальника, які не суперечать закону і пов’язані з володінням, користуванням і розпоряджанням транспортним засобом». Тут усе гаразд.

         Складається враження, що судді й самі плутають «предмет» з «об’єктом». Може це й на краще, адже тепер ви матимете декілька альтернативних точок зору стосовно того, що саме страхувати: майно чи майновий інтерес.