Атлант розправив плечі

«— Ты не думаешь ни о чем, кроме своего дела, — слышал он всю свою жизнь, словно обвинительный приговор»

Айн Ренд, «Атлант розправив плечі»

Прочитавши «Атланта», я став помічати, що вислови типу: «ти егоїст» або «поводиш себе як егоїст» — мені «ріжуть» вухо. Я переконаний, що більшість людей, які вживають такі вислови, не дуже то й розуміють сутності поняття «его». Такі вислови, як правило, вживаються у суспільстві тоді, коли особа Х вчиняє певні дії, які спрямовані на задоволення її власних бажань та інтересів, а особа Y чекала, що дії особи X будуть спрямовані на задоволення її (особи Y) бажань та інтересів. Стане набагато зрозуміліше, якщо ви проведете один маленький експеримент. Спробуйте замінювати почуті звинувачення в егоїзмі на: «ти робиш те, що тобі хочеться/подобається», або «ти поводиш себе як людина, що живе для себе». Правда ж безглуздо?

            Цікаво, що люди, які висувають звинувачення в егоїзмі, по суті, самі ж такими егоїстами і є, адже вони піклуються про те, аби оточуючі спрямовували свої дії на задоволення не власних потреб, а їхніх. Абсурд. Виникає логічне запитання: чому робити те, що подобається тобі вважається дурним тоном, а те, що задовольняє інших — моделлю «праведної» поведінки? Відповідь досить проста й логічна. Суспільство в основній своїй масі спрямоване на споживання. Різниця лиш в тому, що одні споживають за рахунок власної розумової діяльності, а інші — за рахунок чужої. Оскільки потреба у споживанні виникає у всіх однаково, то останні знаходяться в менш вигідному становищі. Тому й виникає потреба вимагати й собі певних благ, позаяк іншого шляху (наприклад, створити щось самому) просто немає у зв’язку з відсутністю на те розумового потенціалу. А який найпростіший спосіб досягти об’єкту вимоги? Звинуватити. Викликати почуття провини. Підкорити на почуттях. В тему цікавий фрагмент з вищезгаданої книги: «— Я хочу сказать, что человека нельзя обезвредить иначе, как обвинив, – объяснил доктор Феррис. – Обвинив в том, в чем он может признать себя виновным. Если он когда-то прежде украл десять центов, вы можете применить к нему наказание, предусмотренное для взломщика сейфов, и он примет его. Он перенесет любые невзгоды и поверит, что не заслуживает лучшего. Если не хватает поводов обвинить человека, надо их придумать. Если внушить человеку, что смотреть на весенние цветы – преступление и он нам поверит, а потом взглянет на них, мы сможем делать с ним что хотим. Он не будет защищаться. Ему и в голову не придет, что он вправе защищаться. Он не станет бороться. Но надо опасаться людей, которые живут на уровне собственных принципов. Надо держаться в стороне от человека с чистой совестью. Такой человек может уничтожить нас.»

            Жити для когось тоді, коли це і є Ваш особистий інтерес — одна справа. Інша справа — не жити для себе, бо хтось інкримінує Вам егоїзм як обвинувачення у злочині. Слід відрізняти різницю між власними бажаннями та маніпуляцією зі сторони людей які Вас оточують. Усі вони хочуть жити так, як хочуть. Усі вони про це знають. Усі вони не вважають свої бажання злочином. Усі вони хочуть, аби Ви зробили все, щоб їм жилося так, як хочеться.

            Якщо Вас звинувачують в егоїзмі – це означає, що від Вас чогось вимагають. Це, в свою чергу, означає, що від Вас залежать. Якщо ж від Вас залежать, це, може свідчити про те, що в тій чи іншій мірі Ви створюєте щось корисне, що викликає попит. То ж не поспішайте перейматись почуттям провини. Подумайте. Можливо, Ви просто успішна, ефективна людина?

У будь-якому разі, якщо Ви читаєте наш журнал, то поступово наближаєтесь, або вже стали людиною, яка вміє створювати. То ж, шановні егоїсти, залишайтеся з нами й надалі, бо це є виключно у Ваших інтересах.

Даний текст було написано у якості "Слова редактора" до №33 журналу "З любов'ю до права".