• +38 (096) 124 59 36
  • ihor.shevchuk@shevchuk-lawyers.org.ua

Письмова форма договору: як не втратити депозит? Огляд судової практики.



Автор: Ігор Шевчук, адвкоат

Видання в якому опубліковано: Газета "Бухгалтерія"

Дата підготовки матеріалу: 2018-07-16

Ігор Шевчук, адвокат                                                      

Знайомий: людина, яку ви знаєте досить добре, щоб зайняти в нього, але недостатньо добре, щоб дати йому в борг.
Емброуз Бірс

 

Нормативна база:

ЦКУ

Цивільний Кодекс України, Закон від 16.01.2003 року №435-IV;

Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах

Постанова Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року №492.

 

            Замість вступу.

            Періодично на сторінках газети «Бухгалтерія» ми публікуємо матеріали[1] стосовно ключових змін банківської сфери, зокрема аспектів, що стосуються депозитних вкладів.

            Як правило, банківську галузь частенько лихоманить після чергової новини про початок виведення якогось із банків з ринку. Виникають різноманітні практичні питання щодо виконання процедури, а разом з ними і спори, ініційовані «ошуканими» вкладниками «луснувших» банків.

            Черговим приводом для написання цієї статті стала поява Постанови ВСУ від 29 листопада 2017 року[2], якою одному з вкладників банківської установи відмовлено у поверненні депозитного вкладу, посилаючись на недотримання письмової форми депозитного договору. Більше того, даний вкладник став жертвою популярної останнім часом шахрайської схеми, за якої працівники банківських установ, приймаючи грошові кошти від вкладників, жодним чином їх не відображають у системі обліку банківської установи, привласнюючи їх собі, й навіть до деякого часу виплачують відсотки за такими «вкладами», аби не викликати паніку в ошуканих клієнтів.

В чому суть цієї Постанови та як її наявність вплине на подальші взаємовідносини між банками та їхніми вкладниками — ми розглянемо у цій статті.

 

            Форма депозитного договору.

            Для початку варто пригадати, як саме законодавець вважає депозитний договір таким, який укладений у письмовій формі. Відповідно до ст.1059 ЦКУ договір банківського вкладу укладається у письмовій формі й у разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним. У свою чергу, письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

            Згідно із пп.10.1. п.10 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах (далі — Інструкція), на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вкладний (депозитний) рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює, і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Таким чином, як можна зрозуміти з наведених норм, недоотримання вкладником разом із депозитним договором документа, що підтверджує прийняття банком коштів на депозитний рахунок, виключає в подальшому визнання факту додержання письмової форми такого договору.

 

            Процедура здійснення банківського вкладу.

            Абсолютно зрозумілим є той факт, що за отриманням послуги банківського вкладу звертаються не тільки юристи, адвокати, та фахівці з банківської справи, а й особи далекі від нюансів законодавства цієї галузі. У таких випадках увесь процес відкриття депозитного рахунку знаходиться під контролем фахівця банківської установи, який ознайомлює клієнта з наявними тарифами, демонструє типовий, як правило, шаблон договору та готує усі необхідні папери на підпис, підказуючи клієнту що, а головне як, йому потрібно робити.

            Загальний порядок відкриття ощадних (депозитних) рахунків регламентовано п.10 вищезгаданої Інструкції, серед якого встановлено, що для відкриття депозитного рахунку фізичної особи необхідно пройти наступний алгоритм дій:

1)      фізична особа має пред'явити паспорт або інший документ, що посвідчує особу. Фізична особа - резидент додатково має пред'явити документ, виданий контролюючим органом, що засвідчує реєстрацію фізичної особи - резидента в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків;

2)      на підставі цих документів уповноважений працівник банку здійснює ідентифікацію та верифікацію фізичної особи, яка відкриває рахунок;

3)      між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу;

4)      фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок;

5)      на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вкладний (депозитний) рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

В ощадній книжці зазначаються найменування і місцезнаходження банку, номер вкладного (депозитного) рахунку, усі грошові суми, зараховані та списані з рахунку, а також залишок грошових коштів на рахунку на час пред'явлення ощадної книжки банку. Відомості про вклад, наведені в ощадній книжці, є підставою для розрахунків за вкладом між банком і вкладником.

            Як вбачається з аналізу вищенаведених правил, оформлення та видача ощадної книжки покладається на банківську установу. Пересічний клієнт банку взагалі може не знати про існування такого документа, а враховуючи деспозитивність цієї норми, банк взагалі може замінити ощадну книжку на свій власний аналогічний документ, передбачивши його у правилах надання банківських послуг, які ніколи не відрізнялись прозорістю та зрозумілістю.

В цьому криється основний ризик для нинішніх та майбутніх вкладників банківських установ. Враховуючи ті факти, що банківські установи нерідко самі ігнорують вищенаведені вимоги до ощадних книжок, обходячись лише заявами про прийняття готівки від вкладника, а також те, що останнім часом набула популярності шахрайська схема із заволодіння банківськими вкладами працівниками відділень, за якої клієнтам доводиться у судовому порядку встановлювати факти внесення коштів на рахунок банківської установи, позиції вкладників значно слабшають.

 

 

 

            Як було раніше та як є тепер.

            Те, що банківські установи часто не повертали депозити своїм вкладникам, а то й взагалі відмовлялись від визнання факту існування того чи іншого вкладу — не новина для українських реалій. Та й норми законодавства про дотримання письмової форми договору банківського вкладу з’явились не вчора. Змінився лише підхід суду до оцінки дотримання письмової форми угоди. Для споживачів банківських послуг питання лише в тому, наскільки складно вкладникам буде доводити неправомірність дій з боку банківських установ. Ось і все.

До того, як з’вилась дана позиція ВСУ, політика судової влади у цих питаннях була досить «м’якою». Наприклад, ВСУ у своїй Постанові[3] від 24.04.2012 року зазначає: «Виходячи з положень ст. 1059 ЦК України, п. 1.4. Положення, п. 8 гл. 2 розд. ІІІ Інструкції письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.».

В Постанові[4] ВСУ від 06.06.2012 року суд також ставав на бік вкладника, залишаючи в силі рішення судів попередніх інстанцій: «1 листопада 2008 року банк видав позивачці прибуткові валютні ордери № 3 та № 5 про прийняття від ОСОБА_1 100 тис. доларів США та 98 400 доларів США (а.с. 9, 10 т. 1).

Задовольняючи позов ОСОБА_1 і відмовляючи в задоволенні позову ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”, суд першої інстанції, з яким погодився суд касаційної інстанції, виходив із того, що договори банківського вкладу були укладені в письмовій формі уповноваженою банком особою, на підтвердження чого було видано прибуткові касові ордери, які відповідають вимогам п. 8 гл. 2 розд. ІІІ Інструкції про касові операції у банках України.».
            За аналогічний приклад можна Взяти Ухвалу[5] ВСУ, в якій зазначено: «Судом першої інстанції встановлено, що 1 листопада 2008 року між ОСОБА_6 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» було укладено договір № 035/11-03/03 на вклад «Універсальний», за умовами якого позивачка передала банку 100 тис. доларів США терміном на 12 місяців з виплатою банком 30 % річних, і договір № 035/11-03/05 на вклад «Універсальний», за умовами якого ОСОБА_6 передала ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» 98 400 доларів США терміном на 12 місяців з виплатою банком 30 % річних.

Спірні договори були підписані від імені банку начальником Миргородського відділення Полтавської обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» ОСОБА_8 Її повноваження на укладення депозитних договорів від імені банку передбачено довіреністю від 27 грудня 2006 року, згідно з якою ОСОБА_8 надано право підпису одноособово в межах повноважень категорії «Г», або спільно з іншою уповноваженою особою, що має право підписання документів від імені банку, як це визначено Процедурою щодо надання повноважень на право підпису від імені ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», яка є додатком № 1 до постанови правління ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» від 11 вересня 2006 року № П 101/11, укладати та підписувати від імені банку правочини (договори), що стосуються діяльності відділення, в тому числі правочини (договори), пов’язані зі здійсненням банківських операцій, на суму, що не перевищує 500 тис. євро, включаючи депозитні (вкладні) договори та будь-які документи, пов’язані з виконанням цих договорів, тощо (а.с. 42 т. 1).

1 листопада 2008 року банк видав позивачці прибуткові валютні ордери № 3 та № 5 про прийняття від ОСОБА_6 100 тис. доларів США та 98400 доларів США (а.с. 9, 10 т. 1).

Згідно з пп. 4.1, 5.3 вищезазначеної Процедури документи на суму понад 20 тис. євро до 100 тис. євро мають підписуватися спільно принаймні двома особами, що підпадають під категорію «Г». Як виключення, договори, зазначені в підпунктах «В» п. 3.1.1 та «Б» п. 3.1.2, можуть підписуватися уповноваженою особою банку, що має право підпису, одноособово (а.с. 45 т. 1).

Проте апеляційний суд на викладене належної уваги не звернув, у порушення ст. 213 ЦПК України відповідної оцінки встановленим судом першої інстанції обставинам не дав.».

«Стара» судова практика надавала можливість вкладникам доводити свою правоту, використовуючи широкий спектр документів, які дають змогу підтвердити факт існування договору депозитного вкладу, факт внесення коштів до банківської установи тощо. Такими документами слугували заяви про внесення, або переказ коштів, заяви про видачу коштів у вигляді процентів за вкладом, прибуткові касові ордери, а також, у випадках із онлайн- системами банку, автоматично згенеровані електронні квитанції про внесення коштів на депозитний рахунок

Нинішня позиція ВСУ, викладена в Постанові від 29.11.2017 року, акцентує увагу на особливостях документа, що замінює ощадну книжку й прискіпливо аналізує дотримання чи відсутність дотримання письмової форми депозитного договору: «Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час – час її виконання), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ. ».

В описовій частині Постанови суд також зазначає: «Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що заява на внесення готівки НОМЕР_1 від 5 червня 2013 року не відноситься до прибуткових касових документів, передбачених вимогами Інструкції №174, та не засвідчує факту прийняття банком від відповідача готівки на вклад». Рішення суду першої інстанції, як вбачається з резолютивної частини Постанови, залишено в силі, а тому дана позиція прийняти ВСУ за основу й вкладнику було відмовлено у задоволені позову.

Таким чином, відтепер доводити факт внесення готівки до банківської установи самими лише заявами про переказ готівки, чи прибутковими касовими ордерами стане значно складніше, а то й зовсім неможливо, оскільки перераховані вище елементи притаманні лише, як правило, таким документам як квитанція, або ощадна книжка.

 

Замість висновку.

            ВСУ дещо «ускладнив життя» пересічним вкладникам, які постраждали від неправомірних дій працівників банківських установ, звузивши доказову базу та встановивши сувору політику оцінки договору вкладу на предмет дотримання письмової форми. Обачним варто бути й майбутнім вкладникам, які тільки збираються відкривати ощадні рахунки. Відтепер потрібно прискіпливо аналізувати правила надання банківських послуг конкретної банківської установи на предмет того, наскільки документ, який така установа видає замість ощадної книжки, в майбутньому може підтверджувати дотримання письмової форми договору та факт внесення коштів до банку, а задля цього такий документ має містити вищезгадані елементи та інформацію, на які судами звертатиметься увага для оцінки відповідності такого документа законодавству.


[1] Див.: Шевчук І. Захист грошей, або як вкладнику аргументувати відсутність «дроблення депозиту» при його наявності // Бухгалтерія. — 2017. — №8. С.74 ,
Шевчук І. Дроблення депозитів: судова практика змінюється
// Бухгалтерія. — 2017. — №38. С.25;

[2] Постанова Верховного суду України від 29.11.2017 року по справі №463/2111/14-ц. Документ в ЄДРСР: http://reyestr.court.gov.ua/Review/70764829;

[3] Постанова Верховного суду України від 25.04.2012 року по справі №6-20цс12ц. Документ в ЄДРСР: http://reyestr.court.gov.ua/Review/24068110;

[4] Постанова Верховного суду України від 06.06.2012 року по справі №6-17цс12. Документ в ЄДРСР: http://reyestr.court.gov.ua/Review/2497641;

[5] Ухвала Верховного суду України від 19.01.2011 року по справі №6-59480св10. Документ в ЄДРСР: http://reyestr.court.gov.ua/Review/13518901/

Переглядів: 1480

Письмова форма договору: як не втратити депозит? Огляд судової практики.


Маєте коментар? Напишіть мені!

Вас може зацікавити:
Записки адвоката. Одноосібне поручительство: без гідності — негідник.

Переконаний, що ніхто не буде заперечувати твердження про те, що адвокат у своєму арсеналі правових інструментів для захисту клієнта має значно менше, ніж слідчий чи прокурор, як представники стор...
Їдемо на авто в Європу

Нормативна база: 1) Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, ск...
Керівнику на замітку: «Лізингове КАСКО» для підприємств. Чому слід бути уважним.

Нормативна база: ЦКУ Цивільний кодекс України від 16.01.2003 року №435-IV в редакції від 24.07.2014 року; Закон «Про страхування» Закон України «Про ...
...