Домен для підприємства. Технічно-правовий лікбез.

            Скажи мені, що ти шукаєш в Інтернеті, і я скажу, хто ти.

            Народна мудрість.

Нормативна база:

ЦКУ

Закон від 16.01.2003 № 435-IV;

Закон «Про телекомунікації»

Закон від 18.11.2003 № 1280-IV;

Закон «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг»

Закон від 15.12.1993 № 3689-XII;

Закону «Про авторські та суміжні права»

Закон від 23.12.1993 № 3792-XII;

Постановою КМУ №522

Постанова "Про затвердження Порядку підключення до глобальних мереж передачі даних" від 12.04.2002 №522.

 

Вступ.

На сьогоднішній день Інтернет так сильно увійшов у наше життя, що без нього не обходиться будь-який напрямок нашої життєдіяльності.

Підприємства мають свої сайти, адвокати мають свої сайти, магазини мають свої сайти, усі, хто так чи інакше провадять якусь діяльність — мають свої веб-сайти в Інтернеті, адже без присутності у мережі просувати себе дуже складно.

Втім, існують речі, які щодня нас оточують, якими ми звикли користуватись, але ми ніколи не задумуємось про те, як це працює, звідки взялося і тим більше про правові аспекти їхнього походження або врегулювання. Однією з таких речей є доменні імена. Ми їх бачимо звідусюди: на візитках, рекламних бордах, товарах, етикетках і навіть на деяких документах. Все, що пересічний громадянин про них знає, це те, що вказане буквене сполучення слід увести у програму-браузер на комп’ютері й відкриється відповідний веб-сайт.

Проте існує певна категорія осіб, яким лише поверхневих знань недостатньо. Це, наприклад, адвокати, перед якими постає задача захисту інтелектуальної власності клієнта, бухгалтери, яким потрібно здійснювати облік операцій щодо реєстрації доменних імен для корпоративних сайтів, підприємці, які необхідно просувати свої товари й послуги в мережі тощо. Саме для таких осіб дана стаття буде корисною.

 

Що таке домен та навіщо він потрібен. Технічний аспект.

Можете провести невеликий експеримент. Знайдіть на підприємстві свого бухгалтера та запитайте у нього, що таке доменне ім’я. Навряд він зможе вам відповісти. Отже, задача цього розділу статті полягає у тому, аби пояснити кожному, як то кажуть «на пальцях», що таке доменне ім’я та навіщо воно потрібне.

Для пояснення нам знадобиться ваша фантазія. Уявіть собі, що мережа Інтернет, це місто з безліччю будинків, споруд, малих архітектурних форм тощо. Уявіть, що у кожної споруди є своя поштова адреса, аби її (споруду) можна було у потрібний момент знайти та відокремити від інших об’єктів архітектури. Сподіваюсь ви уявили. Тепер уявіть, що ваш будинок знаходиться на певній земельній ділянці Вашого міста. Дана земельна ділянка має власний кадастровий номер та географічні координати довготи та широти. Тепер уявіть, що Вам захотілось, наприклад, замовити доставку чого-небудь, скажімо, піци, до свого дому. Уявіть, як би було не зручно диктувати диспетчеру по телефону довготу та широту Вашого місцезнаходження, або кадастровий номер Вашої земельної ділянки. Для зручності вже давно існує звична для нас система поштових адрес, яка працює паралельно системі географічних координат.

Такий самий принцип застосовується й в мережі Інтернет. Ви можете під’єднати комп’ютер до мережі, розмістити там якийсь файл, наприклад, зображення, відкрити до цього файлу доступ, й будь-хто, кому Ви наддасте свою IP-адресу , зможе відкрити браузер на своєму ПК, ввести цю адресу та побачити розміщене Вами зображення.

Проте, уявіть собі, наскільки складним та незручним був би Інтернет, якби ми обмінювались IP-адресами, мабуть це було ще складніше, ніж обмінюватись географічними координатами. Доменні імена (як поштові адреси) значно спрощують наше життя у цьому аспекті.

            Наприклад, на сайт нашого Президента можна потрапити шляхом введення звичного нами доменного імені http://www.president.gov.ua/ або ж увести ІP-адресу http://80.91.181.188/.

            Отож зараз десь працює комп’ютер (сервер у хостинг-компанії), під’єднаний до Інтернету, на якому знаходяться файли сайту нашого Президента (фотографії, текст тощо). Коли ми хочемо їх (файли) переглянути, то відкриваємо свій браузер та вводимо адресу, яка веде до цих файлів у мережі.

Такою адресою є IP-адреса, тобто, унікальний числовий номер (ідентифікатор), який використовується для адресації усіх комп’ютерів у мережі.    

Тепер спробуйте запам’ятати усі Ваші улюблені сайти у вигляді IP-адрес. Складно, чи не так?

 

Домен — як законодавча категорія.

Поняття домену має своє відображення в українському законодавстві. Наприклад, відповідно до ст.1 Закону «Про телекомунікації» домен — це частина ієрархічного адресного простору мережі Інтернет, яка має унікальну назву, що її ідентифікує, обслуговується групою серверів доменних імен та централізовано адмініструється.

Домен.UA - домен верхнього рівня ієрархічного адресного простору мережі Інтернет, створений на основі кодування назв країн відповідно до міжнародних стандартів, для обслуговування адресного простору українського сегмента мережі Інтернет;.

Домен другого рівня - частина адресного простору мережі Інтернет, що розташовується на другому рівні ієрархії імен у цій мережі. Відповідно до п.2 Порядку підключення до глобальних мереж передачі даних, затвердженого Постановою КМУ "Про затвердження Порядку підключення до глобальних мереж передачі даних" №522 від 12.04.2002, встановлено, що домен - частина адресного простору в мережі Інтернет, призначена для ідентифікації комп'ютера або групи комп'ютерів. Домени поділяються на піддомени або домени нижчих рівнів, а доменне ім’я, у свою чергу, це — буквено-цифровий вираз, що ідентифікує будь-який комп'ютер абонента у мережі Інтернет.

Ст. 1 ЗУ «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг» доменне ім'я - ім'я, що використовується для адресації комп'ютерів і ресурсів в Інтернеті;

 

            Ризики сьогодення для Інтернет-діяльності підприємства у мережі.

            Перед тим, як розглядати питання захисту доменного імені, варто дещо зупинитись на тих ризиках, заради яких і передбачується певний правовий захист.

На сьогоднішній день веб-сайти комерційного призначення можуть використовуватись як для виконання представницьких функцій у мережі (наприклад, сайт-візитка), де розміщується інформація про підприємство, його контакти, рекомендації тощо, так і у вигляді прямого інструменту (джерела) прибутків підприємства (наприклад, Інтернет-магазин).

В залежності від того, яке місце посідає сайт підприємства у структурі господарської діяльності, залежить і важливість правового захисту від посягань третіх осіб.

Основними загрозами для Інтернет-діяльності підприємства є:

1. Кіберсквоттери — це, так звані, «загарбники» доменних імен, які займаються тим, що відслідковують дати реєстрації популярних доменних імен, та, користуючись нерозторопністю підприємства, одразу у момент закінчення реєстрації домену здійснюють перереєстрацію на себе, не даючи можливість попередньому реєстранту пролонгувати період дії доменного імені. Після цього шахраї пропонують викупити доменне ім’я за кругленьку суму. Проте, це не єдина схема роботи Кіберсквоттерів. Останні також займаються тим, що реєструють схожі, співзвучні доменні імена, які, наприклад, відрізняються на одну літеру. В подальшому такі домени можуть використовуватись, наприклад, для шантажу у вигляді створення візуальної копії сайту публікацією інформації, що порушує законодавство України, порочить честь, гідність або ділову репутацію, чи переманювання клієнтів тощо.
2. Зворотне захоплення домену — це таке собі Інтернет-рейдерство. Як правило, стосується відомих та популярних доменних імен (Інтернет-магазинів, торгових марок тощо). Зворотне захоплення домену полягає у реєстрації тотожного із популярним домену та подання проти реєстранта позову про порушення прав інтелектуальної власності, чи порушення права на товарний знак тощо. Таким чином шахраї видають себе за потерпілих і тероризують реєстрантів доменних імен, не даючи їм можливості спокійно працювати.

 

            Як підприємству придбати домен для створення власного веб-сайту?

Ніяк. З точки зору права домен неможливо придбати в принципі. Під словосполученням «придбати домен», яке шаблонно вживається навіть самими реєстраторами, розуміється комплекс заходів щодо закріплення обраного Вами буквосполученням за певною мережевою адресою. Спробую пояснити детальніше.

            Відповідно до ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

            Під час реєстрації домену підприємство нічого не купує й жодне майно не передається. Підприємство сплачує кошти реєстратору доменних імен за те, що певне буквене словосполучення певний час (як правило, доменні імена реєструються не менше, ніж на рік) функціонуватиме у якості Інтернет-адреси, тобто стане частиною адресного простору мережі Інтернет за допомогою апаратно-технічних можливостей реєстратора. Тобто, по суті, підприємство сплачує за роботу. Суть роботи реєстратора полягає у тому, що певний період оплаченого часу користувачі мережі зможуть відкривати веб-сайт підприємства шляхом введення якогось буквеного словосполучення замість IP-адреси, оскільки апаратно-технічні

ресурси реєстратора перенаправлятимуть такі запити у потрібному напрямку.

 

Як правильно зареєструвати та увести в експлуатацію домен для підприємства?

Якщо підприємство планує інвестувати кошти у своє просування, чи просування власної продукції в Інтернеті, то до питання реєстрації домену варто підходити грамотно та відповідально, аби убезпечити подальшу діяльність від максимальної кількості існуючих ризиків та створити певний правовий зв’язок між доменним ім’ям та підприємством., аби в подальшому можна було довести, що саме цей домен належить підприємству.

Охорону доменного імені можна будувати у два способи:

1)      Домен, як частина зареєстрованої торгової марки;

2)      Домен, як об’єкт права інтелектуальної власності, майнові права на який належать підприємству.

 

Домен, як частина зареєстрованої торгової марки.

Найнадійнішим, на думку автора цієї статті, способом захисту доменного імені від зовнішніх посягань, є отримання підприємством прав на торговельну марку. Цей спосіб обумовлюється тим, що відповідно до ч.1 ст.20 Закону «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг» порушенням прав власника свідоцтва вважається також використання без його згоди в доменних іменах знаків та позначень які становлять зареєстрований знак для товарів та послуг. Цей спосіб усуває необхідність в подальшому втягуватись у спірні процеси та доводити авторство, чи оригінальність доменного імені підприємства. Тут усе просто. Хто перший зареєстрував знак для товарів та послуг, той і має право на його використання.

Є й додаткові плюси у цього способу. Доменні імена у зоні «.ua», відповідно до розділу 3 «Регламента особливостей реєстрації приватних доменних імен другого рівня в домені .ua»[1], реєструються виключно за наявності зареєстрованого знаку для товарів та послуг. Це убезпечує власника доменного імені у зоні «.ua» від вищеописаних проявів злочинності в Інтернеті, як то, наприклад, реєстрація тотожних доменних імен, оскільки зловмисник фізично не зможе зареєструвати домен у зоні «ua» без відповідних документів.

 

Домен, як об’єкт права інтелектуальної власності.

Відповідно до ст.1 Закону «Про авторські та суміжні права» автором твору може бути тільки фізична особа. Таким чином потрібно, аби буквене словосполучення, яке в подальшому буде використовуватись у якості доменного імені, створила (придумала) якась фізична особа, бо підриємство, як особа юридична, цього не може зробити фізично. Отож постає задача, за якої необхідно, аби якась людина придумала для підприємства доменне ім’я, а підприємство, у свою чергу, отримало на це ім’я виключні майнові права.

Найоптимальнішим способом для виконання поставленої задачі є створення працівником підприємства службового твору.

Згідно зі ст.1 Закону «Про авторські та суміжні права» службовим твором є твір, створений автором у порядку виконання службових обов'язків відповідно до службового завдання чи трудового договору (контракту) між ним і роботодавцем. Згідно зі ч.2 ст.16 того ж Закону, виключне майнове право на службовий твір належить роботодавцю, якщо інше не передбачено трудовим договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем.

Таким чином, працівнику підприємства, наприклад, креативному директору, можна надати службове завдання на створення доменного імені.

Альтернативним способом набуття прав на доменне ім’я є укладання із будь-якою фізичною особою договору про передачу виключних майнових прав на твір.

Втім, варто розуміти, що це спосіб, на відміну від попереднього, ніяк не убезпечить від кіберзлочинності, а лише наддасть змогу у разі виникнення спору довести, що права на використання конкретного доменного імені має саме підприємство.

 

Технічна реєстрація доменного імені.

Перед тим, як переходити до етапу безпосередньої реєстрації доменного імені, необхідно у реєстрі доменних імен UANIC створити запис про юридичну особу[2] — майбутнього власника нового доменного імені. Такий запис називається «нік-хендл» (nic-handle). Це спеціальний запис в базі Інтернет-сервісу UANIC, який посилається на контактну інформацію про певну особу чи організацію. База сервіса UANIC при виводі інформації про контактних осіб доменів вказує їх «нік-хендли». До реєстру заносяться такі дані, як:

-          назва юридичної особи;

-          ЄДРПОУ;

-          адреса юридичної особи;

-          контакти;

-          безпосередньо сам «нік-хендл», який вводиться латинськими літерами. Це може бути будь-яке слово.

Для чого це все потрібно? Для того, аби в реєстрі доменних імен у полі «Registrant», яке відповідає за дані про «власника» домену, містилася інформація про підприємство. Якщо цього не зробити і не надати реєстратору під час реєстрації свій «нік-хендл», то реєстратор у якості власника вкаже інформацію про себе, інакше кажучи зареєструє домен на своє ім’я. Це може спровокувати негативні наслідки, якщо колись виникне спір про право на використання доменного імені.

Після додавання інформації про підприємство до реєстру, можна переходити до процедури безпосередньої реєстрації домену.

            Для реєстрації створеного доменного імені потрібно звернутись до відповідного реєстратора із заявою про реєстрацію домену та сплати за роботу реєстратора. Перелік реєстраторів доменних імен можна знайти на сайті[3] адміністратора доменної зони «.UA» — компанії «Хостмайстер».

Більшість сучасних реєстраторів обзавелися сайтами, які дозволяють здійснити заявку на реєстрацію доменного імені у електронній формі. Тобто реєстранту необхідно заповнити декілька полів, наприклад:

-          обрана доменна зона (наприклад, «com.ua», «kiev.ua», «net.ua» тощо);

-          створений домен;

-          строк передплати доменного імені (мінімум 1 рік);

-          створений «нік-хендл».

Після цього реєстратор надішле рахунок на оплату робіт. Через 72 години після оплати доменне ім’я буде готове до використання.

            Після цього залишиться лише одна технічна процедура — це введення доменного імені в експлуатацію, тобто його прив’язка до вашого сервера, або хостинга.

 

Замість висновку.

Незабаром прийде час, коли Інтернет-підприємництво, якщо не замінить, то стане рівноцінне класичному способу здійснення господарській діяльності. Вже зараз існує велика кількість відомих підприємств, які існують виключно за рахунок Інтернету. То ж ставлення до цього прогресуючого напрямку має бути не менш відповідальне. Якщо у вашого підприємства ще немає власного веб-сайту, то реєстрація доменного імені стане гарним першим кроком у цифровий світ Інтернету.